Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

                           Спогади про колишнє життя

Аліса дивилася на червоне дерево, що росло в її саду. Його гілки були схожі на сухі руки, що тягнулися до неба, наче прагнули знайти спокій. Вона згадала своє перше дерево, коли була ще дівчиною. Той сад був її дитячим світом, місцем, де не було страшно, де можна було мріяти.

Тоді вона була іншою. Вона носила білу сукню, що майоріла на вітрі, а її волосся мрійливо спадало на плечі. Люди навколо називали її дитиною сонця. У ній була іскра, яка з кожним роком згасала, а разом з нею йшли її наївні ідеї про світ, про те, що все може бути в порядку. Кожен новий день був сповнений сподівань, але все змінилося тієї ночі. Тієї ночі, коли в її маленькому місті з’явився він.

Цей чоловік був незвичайним. В його погляді була якась магія, невидима для всіх інших. Аліса відчула, як його присутність поглинала все навколо. Його очі були чорними, а погляд такий проникливий, що здавалось, ніби він міг бачити все — всі її думки, її слабкості, її бажання. Коли він наблизився до неї, Аліса відчула різке поколювання в шкірі, і чогось дуже старого й темного.

Він не виглядав небезпечно, але саме в ньому була небезпека — у його спокої. Це було її перше справжнє знайомство з темною стороною світу, про яку вона і не здогадувалась. І все ж, це стало початком її нового життя, життя, яке вона ніколи не змогла би уявити.