Читати книгу - "Не варто боятися смерті , Юлія Вирва"

Ворог несподівано відкрив вогонь по їхніх позиціях. Від цього шкіра вкривалася сиротами, а серце готове було вистрибнути з грудей, доки його не вразила вража куля. Ворог продовжував наступати. Та наші бійці не давали їм проходу, витримуючи те, що неможливо. Наші бійці доводять, що можливо все. 

Ярослав вперше в житті злякався. Не за себе, а за інших. З їхньої бригади залишилось 12 людей. Як апостолів. Правда без Ісуса Христа, який би був тринадцятим. Бог їм помагав тим, що не давав померти. А вони хотіли цього. Хотіли отримати довгожданий спокій і мир. Прагнули жити тим життям, яке було до війни. Минуле не вернеш. Доведеться жити зі зламаною психікою і підірваним здоров'ям, згадуючи загиблих побратимів. Звичайні люди гинуть через жадобу політиків, які не вміють приймати рішення. Бо війна це завжди політика та величезні гроші. 

Після того як усе затихло чоловік почав молитися. Так моторошно стало на душі. Здавалося ніби небо готове впасти на них. Вивергнути сніг наче лаву, заморожуючи усе навколо. Зима видалася дуже морозною. Від того ціпеніли руки й ноги. Здавалось порятунку чекати нізвідки. Та він прибув ешелоном новобранців, що вперше зіткнулися з реальною війною. Вперше взяли до рук зброю і почали вбивати. На війні або ти вбиваєш, або тебе. Іншого вибору нема. Хочеш жити, тоді бийся немов востаннє. Бийся за садок коло хати, за рідних, друзів і коханих. За дітей, які повинні жити в мирі та злагоді, не боячись звуку сирен.