Читати книгу - "Тінь у його домі, Ірина Айві"

На кожному фото він різний. Дем’ян змінюється, як погода: то яскравий, теплий, мов сонячний день, то похмурий і холодний, як гроза. Його зелені очі – то ваблять глибиною, то лякають блиском гніву. Коли він не в настрої, брови хмуряться, а в погляді спалахує щось таке, від чого хочеться зникнути з поля зору. У такі моменти я навіть не наважуюся заговорити з ним.

Але є дні, коли Дем’ян проходить повз мене і може кинути жарт, як ніби між іншим. Він іноді подражнить мене – весело, по-доброму, як людина, яка зовсім не замислюється над своїми словами. Для нього це дрібниця, а для мене – цілий ураган. Мені потім годинами важко заспокоїти серце, яке б’ється так, ніби ось-ось вискочить із грудей.

Його харизма – це сила, проти якої неможливо боротися. Мабуть, немає жінки, яка б змогла встояти перед ним. І я – не виняток. Але найбільше пощастило Еліні. Вона не просто жінка поруч із ним – вона його дружина, його вибір.

Вони – ідеальна пара. Еліна – розкішна, впевнена в собі, талановита. Колишня топмодель, а тепер ведуча успішної програми "Бути красивою". Дем’ян – бізнесмен, якого поважають і бояться. Вони завжди виглядають так, ніби зійшли зі сторінок модного журналу.

Іноді, проводжаючи їх поглядом, коли вони йдуть на чергову вечірку чи прийом, я відчуваю, як серце стискається. Мені хочеться провалитися крізь землю за ті думки, які спливають у голові. Я уявляю себе на її місці. Її плаття на мені. Її каблучка на моєму пальці. Її чоловік поруч.

Смішно, правда? Між нами прірва, яку неможливо здолати. Я – просто Ліда, донька садівника, ніхто в його світі. А він – Дем’ян Арський, чоловік, який стоїть на вершині.

Я знаю це. Розумію. Але від цього не легше. Кожного разу, коли я дивлюся на нього, у мені спалахує надія, хоч і примарна, хоч і безглузда. Надія, що, можливо, одного разу він побачить у мені щось більше, ніж просто тінь у його домі.

-- Лідо! ... Лідо, можна увійти до твоєї кімнати? – голос Дем’яна пролунав за дверима, змушуючи мене здригнутися. Невже це справді він? Чи мені просто почулося? Та ні, не може бути. За чотири роки він жодного разу не заходив сюди. Навіть не думаючи вставати, я вирішила, що це лише гра моєї уяви.

Відкинувши смішну думку, я повернулася до телевізора, де Еліна з екрану вкотре переконувала жінок у важливості краси та впевненості в собі. «Навіщо я це дивлюся?» – майнула думка. Невже лише для того, щоб ще раз нагадати собі, наскільки я далека від цього світу? Наскільки я нікчемна?

-- Лідо, ти що, оглухла там? – цього разу голос пролунав просто за моєю спиною. Я різко обернулася, серце ледь не вискочило з грудей. І побачила його.

Дем’ян стояв посеред моєї кімнати. Його фігура здавалася неприродно великою в маленькому просторі. Я не могла повірити своїм очам. Що він тут робить? Як він взагалі знайшов цю кімнату? Ми з татом не жили в головному будинку, і мені завжди здавалося, що він навіть не знає, де я живу.

-- Дем’яне, що ви тут забули? – спитала я, не приховуючи розгубленості.

-- Ну, будинок мій, кімната твоя. Хіба я не маю права сюди зайти? – у його голосі була легка іронія, але погляд залишався холодним і важким.

Я збентежено опустила очі, намагаючись знайти хоч якісь слова.

-- Вибачте… звісно, проходьте, – промовила я, зіскакуючи з дивана. Стала струнко, мов солдат на перевірці, відчуваючи, як він уважно оглядає мене з голови до ніг.

Дем’ян зробив кілька кроків уперед, його постава була напруженою, а погляд таким пронизливим, що мені здалося, ніби він бачить усі мої думки.

-- Нам потрібно поговорити, – його голос став серйозним, навіть жорстким. – Це важлива розмова. Конфіденційна. Сідай і слухай уважно.

Я сіла, відчуваючи, як ноги підкошуються від нервового напруження. Серце гупало так голосно, що, здавалося, він міг чути кожен удар. Що він хоче сказати? Чому прийшов саме до мене? І чому його очі, завжди такі стримані, зараз горять чимось, чого я не можу зрозуміти?

---

Дорогі читачі!
Щиро рада, що ви заглянули до моєї нової книги. Сподіваюся, історія вас зачарує так само, як вона зачарувала мене. Попереду багато інтриг, пристрастей і, звісно ж, хепі-енд!

P.S. Ваші зірочки та коментарі – це найкраща підтримка для автора. Вони надихають творити ще більше. Давайте разом крок за кроком дійдемо до фіналу цієї захопливої історії!