Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Про Грибочка і Листочка , Radka 📚 - Українською

Читати книгу - "Про Грибочка і Листочка , Radka"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Про Грибочка і Листочка" автора Radka. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
Розділ 2

Наступного ранку Грибочок прокинувся. За звичкою вмився росою, зробив зарядку і привітався з Листочком:
- Доброго ранку, Листочку!
- Доброго ранку, Грибочку! – позіхнув друг.
- Прокидайся, сонечко вже визирає з-за гілля. – зауважив Грибок.
- Ой, і справді. Я ще не звик до свого нового дому. На дереві я бачив перші промінчики сонця, бо високо сидів. А тут мені здається, що ще ніч…
- Та ні! Ось ці галасливі, білохвості летючі створіння підтверджують, що день вже почався, – зрадів Грибок.
Під час їхньої розмови дві сороки, голосно скрекочучи, сіли на гілку. Вони жваво сперечалися—чи то не поділили щось смачненьке, чи обговорювали якусь лісову подію.
Аж раптом Грибочок і Листочок почули тихий шурхіт.
З кожною миттю звук ставав дедалі гучнішим.
— Собака! — раптом вигукнув Листочок. — А де собака, там і грибники! Ховайся!
— Хто? Хто такі грибімники і собабака? — спантеличено перепитав Грибочок.
— Собака — це тварина, а грибники — це люди, які збирають гриби, — пояснив Листочок.
— Люди збирають гриби? То я тут не один? — зрадів Грибочок.
— Звісно, не один. Але зараз вас поменшає, бо люди заберуть деяких у свою домівку!
— Так це ж чудово! Я хочу побачити людей!
— Та вгамуйся ти вже і не ворушись, бо вони тебе зріжуть! — запанікував Листочок.
Тим часом собака підбіг до їхньої схованки, байдуже обнюхав Грибочка і попрямував далі.
— Фух, одного спекалися, — з полегшенням зітхнув Листочок. — А тепер сиди тихо і не дихай, бо ці так просто не відступлять.
— Чому? Вони здаються такими привітними, — здивувався Грибочок.
Троє людей з кошиками повільно наближалися до наших друзів. Грибочок завмер, а його друг спробував замаскувати їх під опале листя.
Грибники були дуже уважні: навіть мали в кошиках уже чимало «здобичі». Та все ж нашого Грибочка вони не помітили і пішли далі, шурхочучи листям.
— Ледве не попалися, — видихнув Листочок.
— Але поясни, чому я маю від них ховатися?
Листочок спробував говорити м’яко:
— Розумієш, гриби дуже смачні, тому люди їх збирають, варять різні страви… або засушують на зиму.
— А як це — засушують? — насторожився Грибочок.
— У гарячій печі, — пояснив Листочок.
— Ой, я не хочу в печіч!
— Отож-бо! Тож слухай мене — і не попадешся, — запевнив Листочок.
— А люди повернуться?
— Звісно! І ці можуть повернутися та й інші прийдуть. Грибний сезон почався, от вони й ходять, — зітхнув Листочок.
День набирав обертів, сонечко вже високо піднялося, а наші знайомі лісові мешканці продовжували розмову про людей. Листочок все розповідав про те, що бачив, коли ще жив на дереві:
— У них на городі ростуть такі рослини — помідори називаються. Вони схожі на ягідки, тільки висять на кущиках, червоні й набагато більші. Я так мрію бути помідором!
Грибочок уважно слухав, підставляючи свого капелюшка під сонячні промінчики. Йому було так тепло і приємно, що він аж примружився від задоволення.
Та раптом знову почувся якийсь шум.
— Що там? Поглянь! — стривожився Грибочок.
— Щось сіре… Не розберу… А-а-а! Та це ж мій знайомий Заєць! — зрадів Листочок.
— А він небезпечний? — насторожився Грибок.
— Думаю, ні. Я вже сухий, а ти кажи, що ти червивий — і тоді він точно тебе не захоче їсти, — підморгнув Листочок.
— Здоровенькі були! — привітався гість, принюхуючись.
— Привіт, Зайчику! — відповів Листочок.
— Що тут у вас смачненького, ой новенького?
— Та-а-а, нічого особливого, — хитро відповів Листочок. — Ось я з дерева впав, а Грибочок виріс.
— Грибочок? — Заєць тицьнув носом йому просто під шапочку.
— Червивий! — швидко відповів Грибочок.
— Ще й червивий? — скривився Заєць. — Ой, ні, спасибі! Я вже наївся… От якби молоденької, соковитої травички!
— Я бачив біля річки, — порадив Листочок.
— Точно! — зрадів сірий. — Ну, бувайте, нема коли теревенити!
І помчав собі далі.
- Я ж казав – він не страшний, – поспішив заспокоїти друга Листочок.
- А я і не злякався, – відповів Грибочок і задивився-замріявся на сонечко, яке швидко спускалося за густі крона дерев. Воно сяяло такими неймовірними барвами, що здавалось ніби це не небо і ліс, а золотий палац чарівника, який керує сонцем і увімкнув його кольори на повну потужність. 
Дивно, але коли Грибочок заплющував оченята, то все одно бачив це світло. Воно ніби залишалося всередині нього і через це, здавалося ще чарівнішим. 
Отак, милуючись, наші друзі і поснули.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Про Грибочка і Листочка , Radka», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Про Грибочка і Листочка , Radka» жанру - 💛 Дитяча література:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Про Грибочка і Листочка , Radka"