Читати книгу - "Найкраще життя Віки, Rada Lia"

— Яку реальність? — зацікавився ведучий.

— Ви ніколи не чули про теорію мультивсесвіту? Існує безліч паралельних світів. Вони схожі, навіть люди там одні й ті самі, проте трішки відрізняються. Так, упускаючи ключі час від часу, ви будете перестрибувати кожного разу на найближчу сусідню гілку реальності, все більше віддаляючись від нинішньої й покращуючи своє життя.

— А погіршити ситуацію можна? Повернути в гіршу реальність?

— Можна, — чоловік замислився. — Пробуйте, доки не вийде потрапити туди, куди ви хочете.

— Звідки ви знаєте, що це спрацює? — посміхнувся ведучий.

— Я перевірив це особисто, — й чоловік підморгнув Віці з екрана.

— Дурня якась, — давлячись бутербродом з ковбасою й запихаючи його за обидві щоки, пробурмотіла дівчина. — От через таких як ви, такі невдахи, як я починають вірити у всілякі казки, а потім страждають, коли життя так і не міняється, — вона гнівно тицьнула в монітор масляним пальцем. 

Кіт Васька більше не бешкетував. Він сидів на підвіконні біля хазяйки, хитро мружачи свої зелені очі. Віка роздратовано вимкнула комп'ютер, скинула на підлогу Ваську й попрямувала на кухню, де дістала з холодильника пляшку червоного вина. Це лишилося з дня народження. Вона його святкувала сама, бо ж друзів у Києві в неї не було. Тож зараз вона налила повну склянку вина, випила залпом і налила ще. А потім ще. А потім ще.