Читати книгу - "Забута, Галіція Мідвест"

Передмова

Декілька років тому я подивилася документальний серіал британсько-іранської журналістки Кристіан Аманпур «Sex and Love around the world» і мене найбільше вразив епізод про життя у Бейруті під час довготривалої війни. Найбільше запамʼяталися фрагменти епізоду, в яких журналістка розповідала, що індустрія краси раптом опинилися на першому місці й кількість ретельно доглянутих жінок на вулицях міста вражала. Також Бейрут жив таємничим нічним життям, яке ніяк не вʼязалося з війною. Несподівано стали популярними приховані нічні клуби та таємні запальні вечірки, попит на які зростав. 

На жаль, через декілька років я почала спостерігати такі тенденції та в Україні, після того, як Росія розгорнула повномасштабну війну у лютому, 2022 року. Я часто згадувала про той епізод з документального серіалу, в якому люди пояснювали дуже просто ці, здавалося б не сумісні з горем, яке приносить війна, тренди.  Пояснення вкладається у чотири простих слова, які мають відображати емоційний стан багатьох людей  — завтра може не бути. І ти ніколи не знаєш, хто саме більше не розплющить очі, можливо це будеш саме ти. Тому моменти відчуття нормальності у ненормальності є важливим складником для виживання, виявом опору, резистентності до жахливих обставин. Свято життя там, де вже для цього свята немає жодного приводу. Такі незначні, але важливі речі, є необхідними для виживання людей у часи найважчих випробувань в історії їх країни. 

У моїй новелі «Забута» я дозволила собі відрефлексувати на цю тему, яка не полишала мої думки, змушуючи постійно проводити паралелі між тим епізодом з документального серіалу і суголосною  реальністю, в якій доводиться жити українцям в Україні. 

І хоча війна не є основною темою моїх фентезі-історій, але кожна  з них написана без уникнення цієї теми. І навіть, якби мені й хотілося, то я б не змогла настільки змінити мою вигадану історію, щоб не згадати про реальність.