Читати книгу - "За межею реальності , Уляна Віор"

Одного разу вночі Катерині не спалося. Її мучили страшні сни. Вона вирішила встати і піти на кухню попити води. Кроки її тихо лунили в тиші, коли, зайшовши, вона побачила маму. Жінка стояла біля столу, обіймала фотографію, і по її щоках текли сльози. Вікно було відчинене, і вітер легенько хитав фіранки, ніби намагаючись заспокоїти її.

— Мам… — тихо промовила Катя.

Жінка  здригнулася, немов не помітила, що не одна. Швидко витерши сльози, вона опустила погляд на чашку чаю, яка давно охолола.

— Ти чого не спиш? — її голос звучав тихо, але тремтів.

— Ти знову плакала?

Мама не відповіла відразу. Вона подивилася на фотографію, на якій батько був у військовій формі, з легкою посмішкою на губах.

— Він обіцяв повернутися, Катю… — її голос зірвався. — Обіцяв…

— Він сильний. Він повернеться… правда?

Катя почала тремтіти, але змусила себе втримати сльози. Відповісти не змогла, лише обійняла маму сильніше.