Читати книгу - "Дотик долі, Тіна Волф"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного разу, коли Максим побачив Лізу, в момент роботи над новою картиною, підійшов до неї ззаду, ніжно обійняв і прошепотів:
— Ти така красива, коли твориш.
Ліза усміхнулася, не відриваючись від полотна, і відповіла:
— А ти такий уважний, коли любиш.
Максим відійшов на крок і, дивлячись на картину, сказав:
— Я бачу в ній тебе. Твою душу, твої мрії, твоє кохання.
Ліза обернулася до нього, її очі сяяли від щастя.
— Ти завжди бачиш мене, Максиме. Це і є справжнє кохання.
Вони провели вечір разом, розмовляючи про мистецтво, життя та їхні плани на майбутнє. Вони мріяли про власний будинок, про дітей, про спільні подорожі. Вони знали, що їхнє кохання – це фундамент, на якому вони побудують своє щасливе майбутнє.
І з кожним днем їхнє кохання ставало все глибшим і міцнішим, немов коріння старого дерева, що проростає крізь каміння, щоб дістатися до джерела життя.
Кінець
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дотик долі, Тіна Волф», після закриття браузера.
