Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Beautiful moon, ДіанаЛ 📚 - Українською

Читати книгу - "Beautiful moon, ДіанаЛ"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Beautiful moon" автора ДіанаЛ. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 53
Перейти на сторінку:
Частина 2

День минув швидше, ніж Емілія очікувала. Після уроків вона попрощалася з Тао біля шкільного автобуса й вирушила додому. По дорозі їй ще довго не виходили з голови події першого дня: знайомство з класом, уроки й, звісно, Тао.

Вдома було тихо. Мама ще не повернулася з роботи, тому дівчина кинула рюкзак біля дверей, роззулася й одразу пішла на кухню — шлунок голосно нагадав, що обід був кілька годин тому. Діставши з холодильника йогурт і пару печеньок, вона присіла за стіл і дістала телефон. На екрані миготіло кілька повідомлень від її подруги Лізи, яка залишилася в її старому місті.

Ліза: Ну що? Як перший день?
Ліза: Ти там вижила?
Ліза: Еміліє, не ігноруй мене, бо я приїду й особисто перевірю, чи ти не зомбі!

Емілія засміялася й натиснула кнопку виклику. Ліза підняла слухавку після першого ж гудка.

— Нарешті! Я вже думала, що тебе з’їли! — вигукнула Ліза.

— Привіт і тобі, — посміхнулася Емілія. — Не хвилюйся, я жива.

— Ну, і як? Як нова школа? Є хтось симпатичний? Розповідай усе!

Емілія на хвильку замислилася.

— Ну… Школа як школа. Спочатку було страшно, але я познайомилася з одним хлопцем… — несміливо почала вона.

— Що?! Хлопець?! — Ліза буквально заверещала в слухавку. — І ти мовчала?! Хто він? Як його звати? Він гарний?

— Та тихо ти, — засміялася Емілія, відчуваючи, як щоки спалахнули. — Його звати Тао. Він допоміг мені знайти клас і взагалі був дуже милим.

— Ооо, звучить як початок любовної історії, — мрійливо протягнула Ліза. — А він хоч симпатичний?

— У нього чорне волосся, темно-карі очі… Він трохи загадковий, але добрий.

— Чорне волосся й темні очі? Та він, мабуть, красень! Ну, і що далі? Ви вже домовились про побачення?

— Та яке ще побачення?! Ми просто розмовляли, — зніяковіло відповіла Емілія, хоча серце чомусь закалатало швидше. — Слухай, вистачить про мене. Як у тебе справи?

Ліза ще трохи розповідала про свої шкільні пригоди, про нового вчителя з математики, який змушує всіх зубрити формули, і про те, як сумно стало без Емілії.

— Ну все, подруго, тримай мене в курсі всього! І не забудь розповісти, якщо той Тао покличе тебе на побачення! — Ліза засміялася.

— Домовились, — усміхнулася Емілія. — Бувай.

Закінчивши розмову, вона відчула, як стало легше на душі. Розмова з Лізою завжди її заспокоювала. Поглянувши на годинник, вона вирішила збігати в магазин — вдома майже не було хліба, та й мамі обіцяла купити молоко.

Надворі вже сутеніло. Сонце повільно ховалося за горизонтом, фарбуючи небо в ніжно-рожеві кольори. Магазин був неподалік, і Емілія вирішила не поспішати.

Підходячи до магазину, вона помітила знайому фігуру біля входу. Чорне волосся, темно-карі очі, легка усмішка на вустах…

— Тао? — здивовано покликала вона.

Він підвів голову й теж здивувався:

— О, привіт! Не думав, що зустріну тебе тут.

— Я… Просто по хліб прийшла, — ніяково відповіла вона. — А ти?

— Мама відправила за молоком, — засміявся Тао. — Як бачиш, у нас дуже важливі місії.

Вони разом зайшли в магазин. Проходячи повз полиці, обмінювались короткими фразами, поки не зупинилися біля каси.

— То як тобі наш клас? — запитав Тао, кладучи молоко на стрічку.

— Непогано, — відповіла Емілія. — Хоча я ще нікого добре не знаю… Окрім тебе.

Тао на мить замислився, а потім усміхнувся:

— Ну, якщо хочеш, я можу трохи розповісти про наших однокласників. Щоб тобі було легше.

— Серйозно? Було б класно!

Вони вийшли з магазину й повільно рушили вулицею, поки Тао розповідав їй про клас: про галасливого Олега, який завжди придумує якісь витівки, про тиху й розумну Анну, яка завжди перша здає контрольні, і навіть про їхнього класного керівника — доброго, але дуже справедливого вчителя історії.

Розмова текла легко, ніби вони знали одне одного давно. І поки вони йшли під вечірнім небом, Емілія ловила себе на думці, що з нетерпінням чекає завтрашнього дня.

А може, й не лише завтрашнього…

Коли вони дійшли до перехрестя, де їхні дороги розходилися, Тао зупинився й усміхнувся:

— Ну, тоді до завтра, Еміліє. Сподіваюся, день був не надто важким.

— Дякую, Тао. Завтра побачимось, — відповіла вона й помахала рукою.

Йдучи додому, вона не могла позбутися теплої усмішки на обличчі. Хоч день починався із хвилювання, завершився він зовсім по-іншому. Можливо, переїзд у це місто не такий вже й поганий вибір…

Удома було затишно: мама вже повернулася з роботи й поралася на кухні. Запах свіжозвареного супу розносився по всій квартирі.

— Привіт, доню! Як перший день у школі? — поцікавилася мама, виглядаючи з кухні.

— Непогано, — знизала плечима Емілія, ставлячи пакет із покупками на стіл. — Познайомилася з кількома однокласниками… Один хлопець навіть допоміг мені знайти клас.

— Ой, хлопець? — мама з цікавістю виглянула з-за дверей.

— Мам, не починай, — засміялася вона й скрутила очі. — Ми просто розмовляли.

— Ну добре, добре, — мама підморгнула й повернулася до плити. — Ходи вечеряти, а потім можеш відпочити.

Після вечері Емілія пішла до своєї кімнати. Там було тихо й затишно. Вона сіла на підвіконня, втупившись у вечірнє небо, де вже загорілися перші зірки. Їй хотілося знову зателефонувати Лізі й розповісти про зустріч із Тао, але щось зупинило її.

«Тао… Він справді цікавий», — подумала вона, згадуючи, як вони сміялися разом у магазині.

Від цих думок на обличчі з’явилася легка посмішка. Після того, як вона трохи послухала музику в навушниках, сон непомітно підкрався й огорнув її м'якою ковдрою…

Наступний ранок почався так само, як і попередній: легкий сніданок, зібрати рюкзак, і ось вона вже чекала автобус на зупинці. На подив, дорогою до школи вона менше хвилювалася — у неї вже було знайоме обличчя в класі, і це трохи заспокоювало.

Коли вона зайшла до класу, Тао вже сидів за своєю партою й щось малював у зошиті. Помітивши її, він підняв голову й усміхнувся:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 53
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Beautiful moon, ДіанаЛ», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Beautiful moon, ДіанаЛ» жанру - 💛 Любовні романи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Beautiful moon, ДіанаЛ"