Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Негерой її роману, Валентина Нагорська 📚 - Українською

Читати книгу - "Негерой її роману, Валентина Нагорська"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Негерой її роману" автора Валентина Нагорська. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 11
Перейти на сторінку:
Частина перша.

Він дивиться на тебе, ніби чекає щось почути. Але мовчить. Довше, ніж зручно. І ти – вперше – не за клавіатурою. Ти не можеш вирізати сцену, зробити репліку ідеальною. Все живе.

І тоді він каже перше, дуже просте:

- Ти справді думала, що можеш написати мене й забути?
Погляд стає гострішим.

- Ти створила мене – і зупинилася на півслові. Залишила там, на краю, між коханням і зрадою. Я стояв у тій сцені шість днів. І ночей.
Ти знаєш, як це - бути ніким? Усередині незавершеного діалогу?

Він наближається, але не торкається. Відстань – мінімальна. Тиша – максимальна. І тоді знову:

- Я не маю права бути тут. Але ти мене викликала. І тепер я хочу знати: навіщо?

- Я тебе викликала?

Я трясу головою і тру очі руками. Все ясно – я нарешті збожеволіла. А мені казали, шо так буде!

Та я не думала, що божевілля почнеться з галюцинацій… та ще й з таких!

Слухайте, а він виглядає навіть краще, ніж я написала! Якби я зустріла такого чоловіка в реальному житті – точно не пройшла б повз…

Стоп! Діано, зберися! Він – твоя галюцинація! Твоя дуже гарна… сексуальна… галюцинація. Яка дуже сильно на тебе сердиться.

- Зараз я піду спати, - навіщось повідомляю я йому, - а коли прокинуся, тобі краще бути там, де тобі й місце. У книзі

 

Він слухає. Без коментарів. Без усмішки. Але очі – говорять більше, ніж треба. В них не злість. Ні. Там – образа, перемішана з тим жахливим, що найважче витримати: розчаруванням. Не в собі. У ній.

- О, звісно. Галюцинація. Як же інакше.   
        Він відходить до вікна. Відгортає штору. Дивиться на місто нічне, мовчазне. Його голос знову рівний, тихий, глибокий:

- Мені цікаво, ти так завжди? Створюєш. Захоплюєшся. Боїшся. Викидаєш. Навіть не намагаєшся зрозуміти, що це вже не тільки твоє.

Він обертається

- Я був там, Діано. Я пам’ятаю, як вона пішла від мене у 17-му розділі. Пам’ятаю, як ти зробила мені брата тільки для того, щоб вбити його. Пам’ятаю кожен твій правлений абзац – коли ти робила мене          жорстокішим, бо "так краще для конфлікту".

Він стискає щелепу. Але потім… просто видихає.

- А тепер я тут. Не просив. Не благав. Просто стався. І єдине, що ти кажеш мені — "будь у книзі."

Він повільно ступає ближче. Зупиняється за крок до неї.
Очі – спокійні. Голос – не гучний, але такий, що врізається в пам’ять:

- Якщо єдине, що допомагає тобі мене побачити, це божевілля, то нехай так і буде.

 

Я потайки озираюся у пошуках того, чим можна його стукнути. От скажіть, з яких міркувань я зробила його настільки високим? Навіть якщо я стану навшпиньки, то до маківки не дотягнуся.

Думай, Діано, думай… Я відступаю на крок.

- Ееее… Габріель, я розумію, ти на мене злишся. Але ти маєш зрозуміти, що так треба було для сюжету. У кожній історії є злодій, без цього не може бути герою. Але, якщо тебе втішить, читачі зазвичай люблять поганих хлопців більше.

          Його брови злітають угору. Повільно. Він дивиться на мене так, ніби я щойно образила його найгіршою з образ.

- Габріель? – він ледь помітно схиляє голову, немов хижак, не впевнений у тому, що зі мною зробити. – Ти назвала мене Габріелем?

- А ти не знав?

- Ніхто жодного разу не завдав собі зайвого клопоту назвати мене по імені, - він безрадісно сміється, просто тому, що сміх підходить цій сцені. – Все логічно: я пережив десятки глав, вбивство, зраду, важку внутрішню трансформацію – і усе лише для того, щоб стати «поганим хлопцем, якого люблять читачі».

          Мені зараз дуже важко, аби не зморщитися і не видати свою відразу. Не до нього – до себе. Він ідеальний, в усьому, окрім того як він говорить. Це я його таким написала? Таким пафосним та зверхнім. Воу…

          Він підходить і сідає на край мого столу. Дивиться на мене – саме так, як я собі уявляла, коли задумувала його: важко, змучено. Загрозливо.

- Я, насправді, зовсім не хочу бути популярним. І точно не хочу бути функцією твоєї драми.

          Пауза.

- Я просто хочу знати, чому ти зробила мене саме таким. Занадто високим. Занадто жорстоким. Занадто складним, аби бути просто антагоністом.

 

І чим це йому не подобається його імʼя?

Знаєте, що? Мій страх зник. Якщо я вже зʼїхала з глузду, то принаймі роблю це красиво: у присутності найгарнішого і найскладнішого чоловіка, якого я коли-небудь писала.

Я відчуваю, як сміх рветься назовні. Абсурдність ситуації перекриває усе. Я підступаю до нього ближче і роблю те, що так часто хотіла зробити моя героїня – поправляю його неслухняне чорне волосся.

- Нам потрібно випити кави. Ти ж не даси мені втекти від відповідей? То давай це робити принаймні енергійно.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 11
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Негерой її роману, Валентина Нагорська», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Негерой її роману, Валентина Нагорська» жанру - 💛 Любовні романи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Негерой її роману, Валентина Нагорська"