Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » ВІа бра, Сергій Олексійович 📚 - Українською

Читати книгу - "ВІа бра, Сергій Олексійович"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ВІа бра" автора Сергій Олексійович. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:
2. Дівчата.

- Брати таксі чи просити когось зі своїх друзів? -  Подумав я. І вирішив, що краще нічого нікому не казати. От, як приїдуть Альбіна та Іі подруги, тоді вже скажу. То вічно, як почнеш патякати раніше, то й нічого і не відбувається. Це я вже знаю напевно. Хай буде для моїх друзів сюрприз.

До речі про друзів. У нас у дворі була своя весела компанія. Хлопці та дівчата. Збиралася майже кожного вечора. Сиділи на лаві. Розмовляли. Пили пиво, а іноді й не тільки його. Сміялися. Знайомилися з новими дівчатами.

Мій під'їзд перший. І якось так сталося, що вся нормальна молодь. Всі мої друзі, збиралися саме біля мого під'їзду. Може тому, що там живу я. А може тому, що поруч була зупинка. І дорога в усі боки йшла саме мимо мого під'їзду. І до речі за рогом, що теж, мабуть, важливо, був магазин, а поруч з ним маленьке кафе. Де всі нас знали, а ми теж знали усіх.

Отака диспозиція була в моєму житті перед тим, як до мене повинна була приїхати Альбіна зі своїми найкращими подругами.

Готовність в мене була номер один. А точніше я нічого такого особливого і не робив. От приїдуть, потім і розберемося. Квартира в мене трикімнатна. Спальних місць вистачає. Це головне. Торт я купив. Альбіна казала, що вони майже не п'ють, тому я про це все й не переймався особливо. Що я, ніколи в себе не приймав дівчат? Якось розберемося.

І ось нарешті той самий ранок. Таксі. Вокзал. Зустрічаю. Вже і потяг прибув. На перший путь. Так. Мені треба сьомий вагон. О! Бачу. Дівчата. Та чомусь три. А Аля казала, що будуть чотири. Ну, то і ладно. Три так три. Вони усі чомусь в темних окулярах. Без зачісок. Без макіяжу. В спортивних костюмах. А, ну зрозуміло. Вони ж в поїзді усю ніч їхали. Знаю, що це таке. Дуже добре знаю.

- Альбіна? - Підійшов я до дівчат, тримаючи у руках чотири гарних букети.

Дівчата майже разом повернулися до мене. 
Посміхнулися. Але окуляри знимати чомусь не стали. А мені так ціково подивитися, якого кольору у них очі. Бо мій улюблений - це зелений. Зелений - то любов!

- Альбіна. - Відповіла мені невисока, гарна така білявка. - Знайомся. Це - Надя. - Показала вона на дівчину з великим бюстом. - А це Віра.

- Дуже приємно. - Протягнув я дівчатам квіти. По букету Вірі та Надії. - А це тобі, Аля, - сказав я та віддав два останніх своій подрузі.

- О! Дякую.- Засміялася Альбіна і поцілувала мене в одна щоку, а потім в іншу. - Букетів два ж було. - Пояснила вона дівчатам.

- А якби тобі всі чотири дісталися? - Сміючись, спитала Віра.

- Довелося цілувати у губи. По справжньому. - Засміялася Надія і я зрозумів, що з дівчатами контакт вже є. 

Ми усі посміялася. А потім пішли разом ловити таксі, щоб їхати до мене до дому. Машин було багато і тому ми швидко знайшли те що нам було треба.

Я сів біля водія, а дівчата у трьох на задне сидіння.

На вокзалі, а тим більше в таксі, я не зміг добре розгледіти подруг Альбіни. Хоч мені було дуже цікаво, як вони виглядають. Здається вони не дуже високі. Костюми ось в них різного кольору. І кросівки теж. Надія та Віра середнього зросту. А Альбіна менша за них. А ще Віра, вона більше темненька, ніж інші дівчата. Ну, такі вони. Звичайні. Може тому, що без макіяжу? 

В таксі ми їхали мовчки. Бо Альбіна попередила:
- Про все вдома поговоримо. Навіщо таксисту знати наші особисті справи.

Я з нею погодився і тому мовчав, хоч звісно питань в мене було дуже багато. І до Альбіночкі, і до її веселих подруг. Цікаво ж знати, що вони за люди такі.

Таксист теж поки мовчав. Мабуть через те, що в салоні громко грала музика. Якась чергова ФМ станція. Їх тоді стільки було. Кожного дня нові різні виникали.

- О! Моя улюблена група. - Зрадів хлопець, що нас віз. - "ВІАбра".Такі дівчата гарні! Вогонь! І пісні в них дуже запальні. Мені там дуже ота їх білявка з великим бюстом подобається. Така жінка! Вах, вах.

Таксист щось там ще розповідав про цю музичну групу. Та мене це взагалі не цікавило. По перше, я людина далека від сучасного шоу-бізнесу. По друге, мені, що "ВІАбра", що якась інша група. Абсолютно однаково. Он у нас їх скільки. Хіба всі запам'ятаєш. Мене зараз більше цікавила Альбіна. От саме про неї й були всі мої думки

- Я перепрошую, а ще далеко їхати? -  Спитала в мене Віра. Мабуть, їй, як і мені набридло чути ці пісні та думки таксиста про нашу попсу. Він там усім кістки перемив. Від Ірочкі Білик до Наташі М.

- Та ми майже вже і приїхали. Ось мій будинок. Перший під'їзд, будь ласка.

Автівка зупинилася. Нарешті приїхали, подумав я. Ми дістали речі з багажника. Поставили їх на лаву. Дівчата вперше познімали з себе окуляри.

- А де у вас тут поруч магазин? - Спитала в мене Віра. - Бо я ще не снідала. А з ранку я звикла їсти йогурт. 


 - О! Та це не проблема! Ось тут за рогом магазинчик. Він, як раз працює з сьомої ранку. Думаю, що він вже відчинений.  - Зрадів я тому, що можу щось зробити для моїх гостей.

- Я з тобою піду - Сказала Надя. - Проводиш нас? - Спитала вона в мене. - А Альбіна поки речі повартує. Гаразд, Альбіночка?

- Ідіть вже.- Засміялася Альбіна. Та присіла на лаву поруч з речами.

Дівчата пішли собі, а я на мить затримався.

- Тобі щось треба, Аля? - Спитав я у дівчини з якою ми листувалися вже майже два місяці

- Води. Звичайної води. І щоб без газу.

- Гаразд, - кинув я вже на ходу, та побіг наздоганяти Віра та Надію.


 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ВІа бра, Сергій Олексійович», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «ВІа бра, Сергій Олексійович» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "ВІа бра, Сергій Олексійович"