Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » ВІа бра, Сергій Олексійович 📚 - Українською

Читати книгу - "ВІа бра, Сергій Олексійович"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "ВІа бра" автора Сергій Олексійович. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 ... 18
Перейти на сторінку:
3. Інкогніто.

Коли я зайшов до магазину, то дівчата вже самі купили все, що їм було потрібно. Та вже і розраховувалися на касі.

До мене підійшла продавчиня Олена. Ми добре знали один одного. Що й не дивно, бо в цьому магазині я по три рази на день бував. 

Я думав, що вона хоче зі мною привітатися. Та Олена зробила великі очі та прошепотіла мені на вухо.

- Ти взагалі знаєш, хто це такі?!

Я тільки хотів відповісти, що це зі мною, та вона мене випередила.

- Це ж "ВІА бра"!

- Ми чекаємо тебе на вулиці. - Звернулася до мене Віра й обидві дівчини вийшли на двір.

- Яка ще "ВІА бра"? - Посміявся я з Олени. - Ну, може вони схожі просто. Це до мене приїхали знайомі з іншого міста. Краще дай мені води. Звичайної. Без газу. "ВІА бра". Ахахаха. Це смішно.

Світ зійшов з розуму, подумав я. Усі наче збожеволіли від цього шоу-бізнесу.

Дівчата чекали мене на вулиці. Я ще раз на них подивися. Звичайні вони. Ніякі там не зірки. Я жодного разу не бачив звісно тієї "ВІА бри" та в моєму уявленні зірки виглядають якось інакше. Світ зійшов з розуму! Сто відсотково.

Не встигнули ми підійти до під'їзду, як мене хтось покликав. По дорозі, що вела з зупинки, йшла моя краща подруга Янка.

- О! Дорогенькій. Вже гуляєш зрання. А це, хто з тобою? Якісь новенькі? Чого я їх не знаю?

Янка підійшла до нас з дівчатами.

- Мати моя жінка!. Так ще ж Віра, Надя та Альбіна!

- О! То ви знайомі? - Дуже здивувався я. - Звідки??

- Блін! Сергію! Розплющ очі. Ти, що не знаєш, що це дівчата з "ВІА бри". Я з тебе балдію!

Не знаю, який в мене був вигляд та всі дівчата разом почали дружно та весело сміятися. Це та ще була картина.

Поки я приходив в себе, вони якось дуже швидко познайомилися з моєю найкращою подругою та домовилися зустрітися з нею ввечері. Вони ще і в гості її до мене запросили.

- То ми йдемо до дому? - Спитала в мене Альбіна, - чи ти хочеш, щоб нас ще хтось впізнав?

Я швидко узяв речі та ми пішли до мене.
Але я все одну був у розпачі. Ті самі! Я багато чув про цей гурт та чесно, ніколи не бачив їх виступів. І от на тобі. Жива. Справжня "ВІА бра". Це ж треба. Але вони такі звичайні. Я просто не знав, що мені думати та роботи далі.

- Ну, так. Ми ті самі. - Зізналася мені Альбіна, коли ми вже опинилися в мене вдома. - Ти не питав, а я і не казали. Бо люди до нас завжди, якось ставляться, як до не знаю кого. А хочеться, щоб тебе любили та спілкувалися не тому, що тебе по телевізору показують, а тому, що ти людина. Вибач, що не попередила. Бачиш. Ми звичайні прості дівчата. От такі самі, як усі. На нас же не написано, що ми зірки

- Ти тобі не має чого просити вибачення, Альбіночка. - Відповів я. - Все гаразд..- Ну ок. "ВІА бра" та "ВІА бра". До речі я іншу музику люблю. "AC/DC" там чи "REM".  

- О! До речі я теж таке саме люблю, - зізналася Віра і якось так по доброму мені посміхнулася, що я відразу перестав нервувати та ображатися на таких милих та чемних дічвчат.

- Так, а які у тебе на нас плани? - Поцікавилися  в мене Надія. - Що у нас там далі по розпорядку?

- У нас зараз все життя по плану. Тому і вирішили зробити собі канікули. Щоб ніяких там банкетів, презентацій, кафе та ресторанів. Щоб просто побути звичайними людьми. - Зізналася мені Віра.

-  Як я розумію, то в першу чергу вам усім треба ванна, сніданок та відпочити з дороги. А потім буде видно. 

- Якій ти розумний хлопчик в мене. - Зраділа Альбіна. Вона була задоволена. Це було відразу помітно по її усміхненому обличчю. - Саме про це я  тільки, що і мріяла.  - Спочатку йде Надя - Вирішила вона. - А ми з Вірою поки, що приготуємо сніданок. А на обід я усім нам зварю борщ. Такого борщу ти ще ні де не пробував! - Похвалила Альбіна сама себе. 

- О, так! - Підтримала її Віра.- Вона в нас така господиня! Хоч рідко дуже готує та зате так смачно. А про її знаменитий борщ, то я взагалі мовчу.

Альбіна засміялася. Та було відрізу помітно, що їй дуже приємно це чути від своєї подруги.

Поки Надія приймала ванну, ми усі разом готували сніданок. Точніше вони готували, а я лише плутався у дівчат під ногами. Бо мені все було цікаво.

- Так. - Не витримала Альбіна. - Сядь та сиди. Ми все сами зробимо. Уявляєш, як ми сумуємо по звичайній нормальній їжі. Устриці та омари це звісно смачно та як же мені хочеться звичайної смаженої картоплі з салом та цибулею та часником.

- Зав'язуй, Аля. - Почала сміятися Віра. - Бо ми зараз тебе почнемо їсти. Вже так цього усього хочеться.

- Чисть картоплю швидше. То й буде тобі тоді й скоріше. - Строго сказала Альбіна. Зараз на кухні вона була головною.

Як тільки вийшла з ванни Надя, вона почала все там нарізати, а Віра пішла в душ. А як вже поставили смажити картоплю, то останньою приймати ванну, пішла нарешті й Альбіна.

Дівчата мене зовсім не соромилася. Вони були зовсім прості та звичайні. Носа не задирала. Наче мої подруги з сусіднього дому. А з Альбіною так взагалі. Було таке відчуття, що ми знаємо один одного багато років.

В домі смачно пахло  їжею. Мені вже дуже захотілося їсти. Це було так помітно, що Надя помішуючи картопля, посміхнулася та сказала.

- Йди вже клич свою Альбіну. Вона десь там волосся сушить. Кажи, що вже усе готове.

Вона ще не закінчила казати, як я швидко побіг за Альбіною.

За стіл дівчата сіли, як і були у шортах та футболках.

- Так смачно, - тільки й сказала Віра і потім хвилин двадцять ми мовчки тільки те і робили, що їли все, що приготували дівчата.

Я вже хотів сам все прибрати та Надя мене відсунула.

- Йди, погуляй. Ми самі. Ще встигнеш по працювати. У тебе тут три господині на кухні. Тож краще нам не заважай. Ми усе зробимо самі.

Я мовчки подивився на Альбіна. Що вона на це скаже?

- Тобі ж сказали. Йди, погуляй. Он з Вірою побалакай. Ми зараз з Надією усе зробимо самі. І посуду теж самі помиємо. Ми вміємо. Не хвилюйся.

Ми з Вірою пішли до кімнати, щоб не заважати дівчатам прибирати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 4 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «ВІа бра, Сергій Олексійович», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «ВІа бра, Сергій Олексійович» жанру - 💛 Гумор:


Коментарі та відгуки (0) до книги "ВІа бра, Сергій Олексійович"