Читати книгу - "Істина крові, Христина Вілем"

...Він відгортав її волосся, торкався обличчя, а Віта відчувала, що не владна над тілом, наче воно само знає, як вгамувати голод. Почали боліти ясна, нити зуби, рот наповнюється слиною, а горло пекло. Віта раптом дуже виразно почула, як б’ється його серце, як із легким шелестом, з рівномірними інтервалами, тече кров на шиї. Так близько. Щось чуже і хиже підказувало, що його кров це єдиний спосіб врятуватись і вижити. Чоловік завмер і Віта, не задумуючись, кинулась до нього. Він встиг відскочити, ланцюг боляче врізався у зап’ястки і Віта із стогоном впала на ліжко. Сили покидали її, від спраги затуманювався зір, думки плутались, все інше втратило значення. Віта повільно відкрила очі. – Ти пам’ятаєш хто ти?..