Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Ленінська картка, Майк Гервасієвіч Джогансен 📚 - Українською

Читати книгу - "Ленінська картка, Майк Гервасієвіч Джогансен"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ленінська картка" автора Майк Гервасієвіч Джогансен. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3
Перейти на сторінку:
прифронтову смугу.

Місце гаряче. Білий фронт, правда, в 20-ох верствах від повітового міста, але повстанчі загони не від того, щоби пошарпати і тут і там. Білі стоять на станції Перевіз.

Повітове місто над рікою. Над рікою тягнеться величезний парк, що доходить прямо до лісу.

Ліс — смуга верстов 10 завширшки — тягнеться з України аж у Росію.

Після денної напруженої роботи Рено виходить у парк, сідає над річкою й міркує.

— 20 верстов усього.

Він міркує ще з півгодини…

За годину він у свитині, в шкапових чоботях сидить на підводі й їде лісом до Перевозу. Їдуть годину, дві, три, чотирі.

Ніч. Дядько Пилип, підвідчик, скручує цигарку.

За верству — Стеблинка, що доходить скрайніми хатами до станції Перевіз, де Свирид Рено служив диспетчером. Дядько — стеблинський… Світає…

«Стій».

Підводу оточують салдати в англійських шинелях. Рено злазить з підводи.

«Покличте сюди чатового офіцера» — каже Рено.

«Я — полковник Двигубський».

Потім він виймає ленінську картку й залізничні документи й шпурляє їх дядькові.

«Візьми собі це сміття» — каже він. «І дуй у село, не оглядайся».

Дядько забрав документи й поїхав.

«Так то полковник. Он чим тут пахне»…

Дядько Пилип сам із Стеблинки. Село бідне, — тільки тим і живуть, що возять у повітовому місті та служать, хто може, на залізниці.

Дядько Пилип під'їжджає до хати, випрягає кобилу, заводить її й подається до хати.

Вдома дядько Пилип зустрічає кума.

«Здоров, куме!»

«Здоров!»

«Яка тебе нечиста сила занесла з міста сьогодня?»

«То й правда, що нечиста сила. Віз отаку цяцю в свитині й чоботях. Все нічого. Їдемо, куримо.

Коли приїжджаємо, зскочив з воза. «Я — каже — полковник!»

І тиць мені оті бамажки».

Дядько Пилип витягає ленінську картку й залізничні посвідчення.

Кум бере посвідчення й картку й міняється на лиці.

«Що з тобою, куме? Що ти там учитав?»

Кум не одповідає — він розкрив ленінську картку й вдивляється в підпис.

Довго, довго дивиться він на підпис, тоненькою лінією підпис ліг на замусленій картці.

Н. Ленін.

Кінець-кінцем кум зводить очі.

«Так хто, ти кажеш, такий?» — питається він сиплим голосом.

«Та полковник якийсь, забув як його ім'я».

Кум, не кажучи ні слова, забирає документи, одягає кашкета й іде до дверей.

«Куди ти, куме? Сідай — снідатимемо. Скажи хоч, чого приходив? Чи не хліба позичати?»

«Хліба» — одповів кум і вийшов.

Чоловік у шинелі й кашкеті пішов до скрайньої хати, що побіля станції.

Увійшов у хату, взяв ножа й почав копатися в долівці.

Жінка й діти мовчки дивилися на батька.

«Хліба приніс?» — боязко запитала жінка.

Але батько не одповів ні слова й чим-раз копирсав ножем у долівці.

«Вийдіть усі з хати!» — сказав він. Жінка забрала дітей і вийшла.

Тоді він розпоров підкладку шинелі, спустив щось поміж підкладкою й сукном і гукнув:

«Ідіть сюди».

Увійшли.

«За годину-дві ти підеш до кума Пилипа по хліб. Він дасть, скільки спитаєш».

Чоловік у шинелі й кашкеті вийшов з Стеблинки й пішов у бік червоних.

Іде швидко.

За пів-верстви — перша денікінська застава, за верству — друга.

«Стій — куди йдеш?»

Чоловік спинився.

«А — це той комуніст!»

Підійшов офіцер.

«Куди йдеш, жидівська морда?»

«Іду до міста».

«До міста? Руки вгору! Обшукать його!»

Чоловік звів руки вгору.

Підійшов салдат, облапав плечі, стегна, халяви.

Нічого.

«Чого тобі в місті?»

«Голодний сиджу. В місті родичі багаті. Сім'я-ж моя тут зостається, коло вас. Пустіть ради Христа».

«Ради Христа! Як ти смієш, стерво, це слово в рота брати? Обшукать його ще раз!»

Знову почали лапати.

Обмацав стегна, халяви, схопив за поли.

«Єсть!»

Загнув полу — бравнінг.

«Так ти по хліб до міста йдеш?»

Офіцер розмахнувся й ударив у зуби. «Розстрілять тут-же!»

Зняли шинелю, сорочку, чоботи.

Земля вохка, росяна — теплі спітнілі ноги вгрузли в землю.

«Семенчук, дай йому лопату, одведи в ярок і одправ його в місто по хліб. А що це таке? — Р-С-Д-Р-П… більшовиків. Візьми — покладеш йому в могилу».

Жмут посвідчення. Ленінська картка.

Ідуть.

Чоловік з лопатою попереду, салдат з винтовкою позаду.

Прийшли в ярок.

«Копай!»

Почав копати.

Викопав один штих, став, спочиває, — серце закалаталося. Лопата на плечі.

Постояв з хвилинку, став копати другий.

Викопав другий штих, став. Лопата на плечі.

Салдатові набридло. Добув тютюн, узявся скручувати цигарку.

Чоловік стояв з лопатою на плечі. Потім він схилив її назад і, вимахнувши з-за плеча, вдарив салдата по голові. Той упав. Ще й ще!

Чоловік одяг салдатову шинель, вбув чоботи, акуратно зашнурував халяви, взяв винтовку, підвівся.

Вільний!

За 20 верстов — свої. Іти лісом легко.

Рішучим рухом скинув винтовку на плече й пішов.

— До другої денікінської застави.

Вільно дійшов до вогника.

Казанок на двох багнетах. Вогонь весело вбирає вітер. В лісі вільно й вохко.

Коло казанка група офіцерів і салдатів.

Чоловік перевісив винтовку через руку й підійшов ближче.

Двоє сиділо обличчям до нього — знайомі, що стоять у Стеблинці.

Один з них, поручик з рудою борідкою, був робив у ньго трус і забрав документи і ленінську картку.

Третій в офіцерськім кашкеті, в свитині, спиною. Це — шпіон!

«Рено!» — гукнув раптом чоловік.

Офіцер в свитині схопився на ноги й став з ним віч-на-віч.

Водянисті очі дивилися з-під козирка кашкету.

Чоловік звів винтовку й вистрелив йому в голову.

Потім він кинув винтовку й сказав: «Я гадаю, він не став-би розповідати чогось важливого тут на заставі»…

Відомості про розполог червоних лишилися в пошматованому мозкові полковника Двигубського…

Коли з замордованого вбивця зняли шинелю, в кешені знайшли ленінську картку й два залізничних посвідчення.

У внутрішній кешені сорочки знайшли ще одну посвідку, тимчасову.

Тимчасове (замість відібраного)

ПОСВІДЧЕННЯ.

Цим свідчиться, що Свирид Рено є дійсно службовець №… залізниці й займає посаду диспетчера.

 .... числа 1919 року,

Підпис.

Я беру в руки шахматного пішака й розглядаю

1 2 3
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ленінська картка, Майк Гервасієвіч Джогансен», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ленінська картка, Майк Гервасієвіч Джогансен» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ленінська картка, Майк Гервасієвіч Джогансен"