Читати книгу - "В пошуках себе , Альбіна"

День тягнувся повільно, мов плівка старого фільму, яка прокручується на зниженій швидкості. Аля сиділа за столом, перед нею лежала напівпорожня чашка кави, і сторінка з учорашнім записом. Вона кілька разів перечитала написане — прості слова, без прикрас, але з такою вагою, ніби кожна літера була викарбувана.

"Я загубила себе..."

Ця фраза крутилась у голові. Вона була водночас чесною і лячною. Бо загубитися — означає не знати, куди повертатися. А якщо повертатися вже нікуди?

Раніше її дні були наповнені динамікою: зняти ролик, відредагувати, вигадати підпис, знайти правильний фільтр, встигнути завантажити до пікового часу. Це була гонка, в якій вона вже й не пам'ятала, за чим саме бігла. Можливо, за тим, щоб хоч на мить відчути себе важливою? Поміченою? Любленою?

А зараз — мов тиша заклякла в кімнаті. Але ця тиша була не пустою, вона була очищенням.

Аля підійшла до дзеркала у коридорі. Вона подивилася на себе уважно. Раніше вона звикла бачити "версію для світу" — із зачіскою, з легким макіяжем, із тим поглядом, що мав переконати: я знаю, хто я. Але тепер її зустріла інша дівчина. З втомленими очима, трохи заплутаною душею, але з дивним спокоєм у погляді.

— Привіт, — тихо сказала вона сама собі. І ця фраза прозвучала щиро.

Кіт Луї прошмигнув повз, обережно, ніби не хотів порушити важливу внутрішню розмову. Ася виглянула з-під ліжка, потягнулась і мовчки лягла поряд. Вони знали — їхня людина щось переживає. І це було окей. Вони не вимагали, не чекали, не змушували. Просто були поруч. І Аля відчула, як багато це значить — коли тебе приймають, навіть якщо ти сама не до кінця розумієш себе.

Вона знову відкрила блокнот. На цей раз писала довше. Писала все — страхи, спогади, мрії, які давно заплуталися у буденності. І поміж того — з'явилася думка: а що, як я не просто шукаю себе, а створюю заново?

Це вже не була історія втрати. Це ставало історією народження.

Пізніше вона наважилася. Відкрила новий файл на ноутбуці. Назвала його просто:

"Глава 1. Не для всіх."

І почала писати. Не для підписників. Не для лайків. Не для світу. А для себе.