Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Розділ 2. 

Його телефон світився десятками непрочитаних повідомлень. Імена в списку змінювалися так швидко, як і обличчя дівчат, що залишали його ліжко.
Адам не звик прив'язуватись. У кожної з них була своя роль: одна — прикраса на офіційних заходах, інша — розрада після напруженого дня. Та жодна з них не мала шансу стати кимось більшим. Його цікавив лише контроль — над ситуацією, над собою, над іншими.

— Він знову її кинув? — Єгор зі скепсисом поглянув на екран брата, де світилася істерична смс від чергової “коханки”.

— Вона була надто нав'язливою, — Адам знизав плечима. — Істерики — не мій стиль.

— У тебе взагалі стиль бездушного робота, — буркнув Єгор і вийшов з кімнати.

Батьки ж мовчали недовго.

---

— Ти принижуєш не лише цих дівчат, ти принижуєш і нас! — голос матері бринів обуренням.

— У тебе є все, — додав батько. — Але ти живеш так, ніби завтра тебе не стане.

— А може, це і є справжнє життя? — зухвало посміхнувся Адам.

— Якщо ти не змінишся, ми зробимо це за тебе, — рішуче сказала мати. — Ти маєш одружитися.

— І я сам оберу, з ким, — швидко відповів він.

Батьки переглянулись. Кілька днів потому, після ще однієї скандальної ночі та публікацій у жовтій пресі, терпінню настав кінець.