Читати книгу - "Той, що не хотів родитися , Олександр Корман"

Моя душа ще пам’ятала світ, де немає страху й болю, де все сповнене любові й мудрості. І в мені жила тиха впевненість: усе має сенс. Усе. Навіть ця темна, волога тиша, в якій ми пливемо, навіть сперечання між вірою і сумнівом. Бо сенс життя... він зароджується ще до життя.
Мене огортає спокій, коли мама щаслива. Її думки, як музика — або лагідна колискова, або буря, що пронизує мене тривогою. Я відчуваю, як вона хвилюється за мене, коли лягає спати, кладе руки на живіт і шепоче щось мені, ніби я вже можу зрозуміти. А я розумію. Не її слова — її серце. Сенс життя — це зв’язок. Зв’язок із мамою, з татом, з Творцем, який все це задумав.
Я вже знаю, що життя — це шлях. Коли я ще був душею, мені показали дорогу. Не легку, але дуже важливу. Мене запитали: «Ти готовий?». Бо я прийшов із подарунком. Кожна дитина несе в собі іскру. Не обов’язково велику місію — змінити світ. Але кожна душа має своє світло. Моє — це світло розуміння. Я прийшов, щоб нагадати своїй родині, що любов — це не лише емоція. Це -  рішення. Це щоденний вибір. Це дія. Бо навіть коли я ще в утробі, мама змінюється. Вона їсть інакше, дихає повільніше, менше свариться. Вона думає про мене. Це і є любов. І це вже змінює світ.
Я не боюся народження. Це буде, як прорватися крізь вузький коридор у світло. Можливо, боляче. Можливо, страшно. Але я знаю, що за тим болем — нове життя. Там буде повітря, якого я ще не знав. Там буде дотик, звук, сміх, сльози — усе справжнє. І, головне, там буде вона — моя мама. Я ще не бачив її обличчя, але я знаю її серце. І це — найбільший сенс. Любити те, чого ще не бачиш, але відчуваєш.
Сенс життя не в тому, щоб усе знати. А в тому, щоб довіряти. Як я довіряю, що моє серце б’ється не просто так. Що кожен удар — це ще один крок до того, щоб сказати: «Я прийшов. Я тут. І я люблю вас.» І коли настане день мого народження, я не буду кричати від страху. Я буду кричати, щоб сказати світові: «Я готовий. І я приніс із собою світло.»