Читати книгу - "Казки розуму, anwsxxz"

Ранок почався з сирени.

Еллі саме готувала каву, коли телефон завібрував із надзвичайним повідомленням. Рятувальники витягли з озера жінку, яка стрибнула у воду… в костюмі царівни-жаби.

Коли вони з Едвардом прибули на місцевість, навколо вже зібрався натовп. Камери, цікаві погляди, вологий березовий гай над озером, котрий тремтів від вранішнього вітру.

Жінка сиділа на ковдрі, загорнута в рятувальну термопокривку. Вона мовчала, доки не побачила Едварда. Її очі виблискували не страхом — а екстазом.

— “Ви той, хто розплутував Сценарій. Ви мусите збагнути…”

— “Що саме?” — нахилився до неї Едвард.

— “Це була не спроба самогубства. Це — трансформація. Я переходила в наступну форму. Вже не казка — гіперказка.”

У поліцейському відділку жінка говорила охоче. Вона представилась як Лея і назвала себе “акторкою зсередини процесу”.

— “Класичні казки — застарілий наратив. Принцеси більше не чекають порятунку. Змії не символи зла. Ми переписуємо матрицю.”

— “І хто — ми?” — запитала Еллі.

— “Ті, хто бачить. Ми творимо нову фольклорну архітектуру. Ми — Гіперказка.”

Еллі обмінялась поглядом з Едвардом. Той уже щось занотовував у блокноті — імена, зв’язки, ключові слова.

— “Схоже на секту, але з надто сучасною термінологією,” — прошепотіла вона.

— “Ні,” — відповів Едвард. — “Це більше схоже на літературну революцію. Зброя — образ. Мішень — мислення.”

У наступні дні на стінах почали з’являтися нові графіті:

👑 «Принцеса знищила дракона. І тепер вона — дракон»

🐸 «Жаба обрала воду. А не поцілунок»

🔮 «Казка — це код. Ми його зламали»

Суспільство почало хитатися. В школах з’явились діти, які вдавали себе за “антигероїв казок” — не тому, що хотіли грати, а тому, що “сценарій змінився”.

Едвард переглядав відео з Леєю ще раз. На одному з кадрів вона простягала вперед руку з символом на зап’ясті: інверсований вітраж із зображенням золотої корони, яка плавала в чорному.

— “Вони не просто грають,” — сказав він нарешті. — “Вони кодують новий порядок у мові. У символі. У дитячій уяві.”

— “І хтось веде цей рух,” — додала Еллі. — “Хтось, хто знає, як перетворити фольклор на вірус.”

Востаннє цього дня Еллі поглянула на обкладинку книги “Казки розуму”.

Сторінки, які колись замикали зло в рамку розслідування, тепер — лишились позаду.

Гра почалась знову. Але правила — вже не їхні.

Кінець частини 2. Продовження у частині 3: «Архетипи проти аналізу»