Читати книгу - "Казки розуму, anwsxxz"

Того ранку Едвард прокинувся не від будильника, а від спалаху на екрані ноутбука.

Тема листа: “Остання істина про тебе”

Відправник: невідомий

У вкладенні — тільки одне посилання.

Воно вело на сайт з чорною сторінкою, де не було нічого, окрім одного речення, написаного білими літерами у стилі друкарської машинки:

«Світ більш не раціональний. Він — уявний. Стань символом — чи стань нічим.»

За кілька годин цей маніфест вже розповсюджувався мережею. Він постав у Telegram-каналах, сторіс інфлюенсерів, TikTok-роликах із драматичною музикою. Хтось величав це артом. Хтось — закликом до пробудження. Але Едвард бачив інакше.

— “Це не поезія. Це маніпулювання.”
— “І що ти вбачаєш між рядками?” — запитала Еллі, яка прибула відразу після сповіщення.
— “Знецінення логіки. Глорифікація інтуїтивного, містичного. Це… плекання архетипу замість думки.”

Вони почали розслідування. Першим кроком стало відстеження джерела — сайт був зареєстрований анонімно через кілька обхідних хостингів. Але дещо виділялось: домен належав до платформи, яку в минулому використовували кілька радикальних мистецьких угруповань.

— “Це не випадкові романтики,” — пояснив Едвард. — “У них є план. Вони знають психологію мас. І вони б’ють у місце, де раніше були казки.”

— “Можеш пояснити якось простіше?”

— “Люди завжди жили в історіях. Але зараз — їм пропонують не просто слухати казку, а стати нею. Вони не хочуть імен, вони хочуть ролі. Принцеса. Мудрець. Жертва. Чудовисько. Їм кажуть: забудь логіку — вибери образ.”

Згодом з’явився новий фрагмент маніфесту:

«Аналіз — це те, що розчленовує. Образ — це те, що оживляє. Розум не веде до істини. Лише уява має доступ до дверей.»

Едвард довго мовчав, читаючи ці слова на екрані, а тоді повільно прошепотів:

— “Вони викреслюють усе, що я уособлюю.”

Ніч у бібліотеці була довгою. Едвард гортав книжки Юнга, Кемпбелла, Джозефа Бродського. Еллі розшифровувала цифрові сліди на хакерському форумі, де обговорювали “нову символіку” як засіб спротиву “старим системам мислення”.

— “Символ проти змісту,” — вивела вона на дошці.

— “Архетип проти аналітики,” — додав Едвард.

— “І хто ж виграє?”

— “Той, хто змусить повірити, що світ — більше не піддається розуму.”

На прощання того вечора Еллі залишила на його столі записку:

«Символ має силу. Але слово — ще не зникло. Поки ми його пам’ятаємо.»

Едвард зітхнув.

Казка продовжувалася. Але тепер вона писалась на екрані. І не чорнилом — а алгоритмами.

Кінець частини 3. Продовження у частині 4: «Книга без сторінок»