Читати книгу - "По Нулях , Філін"

Аня, жила у невеликому селі, де світанки пахли димом з грубки, а вечори – чебрецем, зірками й тишею. Їй було сімнадцять. Вона ніколи не говорила багато, але вміла слухати. Мала сестру Соломію – веселе і живе дівча, та старшого брата Марка, який завжди мовчки стояв горою за неї.

У селі про Аню казали, що вона особлива – тиха, але справжня. Чуйна. Любляча. З тих, хто кладе себе на жертовник задля інших, навіть якщо ніхто про це не просить. У п’ятнадцять вона вступила в медичний коледж. І хоч здавалося, що все дається їй легко – в очах подруг вона була «та, кому щастить», — ніхто не знав, скільки ночей вона плакала в подушку, перегортаючи підручники з медсестринства й анатомії. 

Її не лякала втома – її лякало, що вона ніколи не буде достатньо доброю медсестрою. Але вона все одно йшла вперед,  бо вірила: якщо хоч одній людині стане краще  – усе не дарма.