Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Cьоме пророцтво Семіраміди 📚 - Українською

Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Cьоме пророцтво Семіраміди" автора Марина Варич. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 127
Перейти на сторінку:

— Провалитись мені на цьому місці, коли брешу, — образився Жак. — Я говорив з нею, як з тобою зараз.

Присутні поділилися на тих, які повірили Жаку і тих, що ні:

— Що їй робити в нашому кварталі?

— А як вона тепер виглядає? Кажуть після пластичної операції дуже змінилась?

— Дуже худа і дуже руда, — промовив Жак, задоволений з того, що його слухають, — а очі, як трава на газоні Франсиско.

Хтось висунувся у вікно глянути на траву. Хтось припустив, що це контактні лінзи.

— Я йшов на зміну, по дорозі зазирнув до Франсиско на каву з вершками. — розповідав Жак. — Дивлюсь, сидить вона…

… Вона сиділа на відкритій терасі і пила мінералку з бульбашками. Цього разу у неї було довге руде волосся і бездонні зелені очі. Жак вмостився напроти («Дозволите?»), хоча поруч були усі столики вільні. Вона відповіла ствердно, з акцентом.

— Ви не француженка, міс, — констатував Жак.

Вона дивилась на нього, не моргаючи.

— Хоча ви й розумієте французьку, але у вас англійський акцент. І ваша зовнішність… Ви напевно з Північної Британії чи Шотландії.

— Можна сказати й так. Колись я жила там.

— В Британії найчарівніші жінки у світі. Ви в Парижі у справах, чи відпочиваєте?

— І те, й інше. Я подорожую, — вона усміхнулася.

— Так ви мандрівниця! Я можу показати вам місто. Бульвар Кліші, Собор Паризької Богоматері…

— Ціль моєї подорожі, — почала незнайомка з точнісінько таким акцентом, як і на початку, але цієї миті відносну тишу порушили кілька пострілів.

— Війна? — звела вона брови.

— Ні, що ви, міс, це один дурень так вітається із своїми сусідами. Може вам ще щось замовити?

— Він глухий?

— Хто, він? Дурень? Ні, він художник. Живе в кораблі-мийці, он там, — Жак непевно махнув рукою праворуч.

— Навіщо він це робить?

— Що?

— Стріляє.

— Чорти його знають. — Жак стенув плечами. — Колись я спитав його про це, він сказав, що вільна людина і робитиме все, що йому заманеться. Він іспанець. Іспанці, вони всі такі.

— Мені треба з ним познайомитись, — мовила вона.

— Марна трата часу, міс, він — кразі…

— Як це?

— Крейзі, — Жак винувато усміхнувся. — Здається, так кажуть англійці. Коротше, не сповна розуму. — Жак покрутив пальцем біля скроні.

— Все одно мені треба з ним побалакати. Я люблю мистецтво.

Жак знову стенув плечима.

— Це не малярство, а карикатура. Малює якісь трикутники, кубики, ромбики, а потім каже: «Тут намальовані три жінки». Крейзі. Я вас можу провести до нього. Але потім не кажіть, що я не попереджав. Він не надто гостинний…

— Пабле, — прокричав Жак з порогу, — Я до тебе гостю привів. Міс любить мистецтво і хоче познайомитись з твоєю писаниною. — Гей, Пабле, ти вдома? От бісовий поріг, — вилаявся Жак і потер вдарену ногу.

Посеред кімнати сидів худорлявий чоловік і водив вугіллям по мольберту. Він озирнувся лише на мить і знову відвернувся до картини.

— Ти б намалював мій портрет? — запитала вона.

Він кілька секунд дивився на неї, потім похитав головою і продовжив малювати.

— Чому ні?

— Мій колір рожевий, а твій помаранчевий. Я не малюватиму тебе, — відповів художник.

— Я ж казав, що він крейзі. — втрутився Жак.

— Я б гарно заплатила.

— А я малюю лише те, що мені заманеться.

— Ти вважаєш себе зовсім вільним? Вільним від усього? — запитала вона.

Якийсь час він мовчав.

— Моя свобода — мої картини. Ну і що з того, що кожен в них бачить різне? Я ж бо знаю, що на них. Ось картина три жінки, а, можливо вона тут одна, а то й більше. Я малюю вночі, а сплю вдень. Вітаю друзів вистрілом з револьвера…

— Ти так само легко як і від грошей відмовишся від корабля-мийки і свого імені? — запитала Лі.

Художник вдоволено усміхнувся.

— А від своїх картин?

— Атож.

— А від кольорів?

Пабло мовчав. Лі чекала.

Він заперечно похитав головою. Вона зітхнула.

— Я багато мандрую, але ще не зустріла жодної вільної людини.

— Свобода завжди умовна.

— А потім вона почала танути у повітрі, — розповідав Жак. — Спершу я думав, що це мені привиділося, але вона стала зовсім прозорою і зникла.

Ті, що слухали історію зашуміли.

— Схоже це справді була, Лі…

— Та вигадує він усе.

— Іч, фантазер.

— Хіба не бачиш, перебрав хлопець трішки.

— А ходімо попитаємо Пабло…

3. Дивний гість

Якби котресь із ваших життів минуло в Туманному Альбіоні, ви б навчились цінувати кожен сонячний день. Золоті і срібні краплі падали на охайно підстрижену траву англійських газонів. Взагалі всі англійці люди охайні і пунктуальні.

Контора містера Нека працює з 10-ої до 17-ої мінус двогодинна перерва з 13-ої до 15-ої. Його автомобіль часто буксує у розм’яклій від дощу землі десь посеред фермерського господарства, яке він провідує по дорозі на роботу. Тоді хазяїн залишає авто серед калюжі до вечора і рушає

1 2 3 ... 127
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Cьоме пророцтво Семіраміди», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Cьоме пророцтво Семіраміди"