Читати книгу - "Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства"

У мистецтві багато образів шаленців. Та й мистецькі твори здебільшого створюють шаленці. Тож мистецтво — то, начебто, найкращий матеріал для дослідження шаленства. Але там, де шаленства забагато, погляд дослідника губиться і може не помітити щось важливе. Діоніс заважає Аполлону. Я вдячний цій книзі за нагадування про гравюру Дюрера «Меланхолія», яка залишалася на берегах моєї пам’яті, ніколи не перетворюючись на об’єкт пильного споглядання. Але мені бракує бодай згадки про фільм Ларса фон Трієра «Меланхолія». Адже зараз саме завдяки цій книзі я зрозумів, що цей фільм почасти є оживленням картини Дюрера.

А може, це мені лише так здалося? Може, Аполлон завадив Діонісу? Може, зайва зарозумілість заважає зрозуміти найпростіші речі? Може, невипадково перша частина книги завершується словами пісні «Бітлз» «Дурень на пагорбі»? Чи не є дурнуватою спроба зрозуміти життя, замість просто прожити його? Чи не є дурнуватим шаленством будь-яка творчість і філософія? Ми дурні, бо дивимося згори, чи ми дивимося згори, бо ми дурні? Та й зрештою, може, не так це вже й погано бути дурним і дивитися на всю дурість світу згори…

За Гейзинґою простір культури — це простір гри. Початок і кінець, народження і смерть, любов і ненависть тут несправжні, вони лише елементи гри. А може, найвища справжність — то справжність гри? Творчість — це також гра, яка завжди містить елемент шаленства. Тож пограймося разом із Лютим в шаленство, занурюючись в його есеї про різні прояви шаленства в релігії, філософи та мистецтві.

І не варто забувати, що хоча кожна гра має початок і кінець, культура існує, поки кінець одної гри означає початок іншої.

Вахтанґ Кебуладзе

…Люди у власних устремліннях діють загалом не суто інстинктивно, як тварини, але й не як розумні громадяни світу, за погодженим планом… Отже, упевнюєшся, що за всієї удаваної мудрості, котра деінде почасти проступає, врешті-решт усе зіткано з глупства…

Шаленство, несамовитість, навіженство, буйство, божевілля, безумство — ось лише невеликий перелік термінів і образів, які віддавна полохають, а заразом і зачаровують людину. Вживані чи у прямому, а чи в переносному значенні, ці слова нібито всім добре відомі й чутні повсюдно, бо часто неабияк бентежать нашу уяву. Впродовж багатьох віків модифікації феноменів шаленства описували в поезії й прозі, драмі, образотворчому мистецтві, філософії, а надто — у медицині. Проте не всі однаково їх трактують. Для багатьох людей ті, хто зазнає так званих «порушень психіки», — або вдається до надмірних емоцій, або щонайменше заслуговує