Читати книгу - "Друзі зі змієносця"

- Я вас не лікуватиму, - поблажливо посміхнулася лікарка. - Як ви знаєте, я воюю лише проти старіння. Хіба ж не хочете продовжити життя? Визнайте - політ до сусідньої сонячної системи - не зовсім еліксир безсмертя, здоров’ я він вам, безумовно, не додав. Про це свідчать і ваші сиві скроні. Хоча виглядає це непогано, а деяким дівчатам навіть подобається, - але для нас, войовників зі старінням - це певна ознака ослаблення найважливіших органів у тілі.

Середня тривалість життя залежить не лише від «Vitа-45», який ми зараз уживаємо для безперервного оновлення внутрішніх органів. На неї також впливає і спосіб життя. Цілком природно, що в часи вашої молодості - в добу капіталізму, коли люди жили не вельми добре, щоденно тривожилися про майбутнє, пили алкоголь і курили - похилий вік був рідкістю. У вашому випадку боротьба за глибоку й активну старість особливо складна й важка. Тяжкий побут до останнього польоту з Амундсеном, відтак замороження й багаторічна клінічна смерть у льодовиках Арктики - й, нарешті, важкий процес відновлення й регенерації організму. Авжеж, усе це ви пережили щасливо. Стали новою людиною в істинному значенні цього слова. Навіщо я вам це розказую? Щоби повчати вас? Знаєте добре, що ні - ми достатньо знайомі. Я просто хочу, щоб ви в зародку зрозуміли складність проблеми, довіряли й допомагали мені.

Криштоф повернувся, - вказала вона на вертоліт, що виблискував у сонячному світлі. - Криштоф Липський, мій асистент. Вельми здібний чоловік, моя права рука, можна сказати. Часом він трохи впертий і любить водити людей у квітень[1], як у нас кажуть, але загалом дуже хороший хлопець. Наша Лідушка - онука - його просто обожнює. Врешті - познайомитеся з ним самі...

Коли вони вийшли на галявину, Криштоф Липський був уже на віллі й жваво розмовляв із піонеркою. Забачивши господиню, підбіг до неї й задихано мовив:

Товаришко Бартошова, ви вже знаєте? Це називається відчуттям сенсації, еге ж?

Не чекаючи відповіді, він підійшов до Северсона й відрекомендувався.

Цікаво, що ви вигадали для нас цього разу, - засміялася лікарка. - Гадаю, це буде щось на кшталт останнього випробування бура, котрий, за вашими словами, несподівано виявили на протилежному кінці земної кулі - в Токіо на майдані, еге ж?

Цього разу я цілком серйозно, - присягнувся асистент. - Дивуюся, що ви ще нічого не знаєте. Про це говорить весь світ...

Так само, як і про лох-неське чудовисько. Не розігруйте нас, - глузувала лікарка. - Подібно в нього починаються квітневі жарти, - звернулася вона до Северсона.

Який там квітень - повідомлення з Марса, дивовижне повідомлення! Уявіть собі - в сусідніх сонячних системах ми знайшли мислячих істот - і тепер вони прибувають відвідати нас...

Северсон пожвавився:

Хто, хто прибуває до нас?

Дослідницька станція на Марсі кілька годин тому повідомила, що в напрямку Землі зі Всесвіту летить велике тіло невідомого походження. Це не метеор, тіло має надто правильну форму та, ймовірно, оснащене крилами. І це ще не все.

Мабуть, це повертаються два наші міжзоряні кораблі - «Електрон» та «Фотон», і ваша фантазія трохи розігралася, - перервала його, все ще не вірячи, лікарка. - Гадаю, ви помилилися професією. Вам би писати фантастичні романи.

Северсон похитав головою.

Це не може бути ні «Електрон», ні «Фотон». Навіть якби зорельоти досягли швидкості світла, вони не в змозі з’явитися тут раніше, ніж через два роки. Таке було б можливо лише в тому випадку, якби можна було летіти в десять разів швидше від світла. Та я сумніваюся в цьому.

Чудово, товаришу Северсон! До того ж, «Електрон» та «Фотон» не надіслали б загадкове повідомлення, перехоплене зв’язківцем нашого корабля. Хвилину, я вам зараз зачитаю. Ось що було отримано: «Люди планети Земля! Не бійтеся нас! Ми приходимо до вас із незнаних просторів Усесвіту як друзі».

Повідомлення було вислане саме так, як я вам прочитав - англійською мовою. Розумієте? Англійською! Безумовно, це не помилка, таємничі люди повторювали передачу кілька разів.

І несподівано воно віднайшлося на майдані в Токіо - я вже знаю, - розсміялася доктор Бартошова. - Якщо я вам і досі йняла мало віри, то тепер не вірю зовсім. Це похвально, що хочете нас розвеселити, але сьогодні не перше квітня. Наскільки мені відомо, в нас нині четвер, п’ятнадцяте листопада.

Северсон також заразився сміхом лікарки. Та раптом йому щось спало на думку, й він сказав серйозно:

У правдивості товаришевих слів ми можемо легко переконатися. Увімкніть телевізор, - попросив Бартошову.

Лікарка охоче згодилася. Вона запросила гостей до господи й запропонувала їм крісла біля приймача. Внучку відправила на кухню за прохолодливими напоями.

Тим часом на екрані з’ явився мальовничий південний пейзаж із пальмами. Передавали репортаж із колишньої Сахари.

Як бачите, на телебаченні панує мир і спокій, - сказала переможно доктор Бартошова. - Чи ви гадаєте, що таке сенсаційне повідомлення не вплинуло б на передачі - якби було, звісно, правдою? Можете уявити, що б означало для нас прибуття незнаних істот зі Всесвіту.

Розумію, ви мені не вірите. Сам винен через свої дурні жарти. Але цього разу я не жартую! Саме так воно й є.