Читати книгу - "Невидимі друзі: Вушик, Горлик та Носик, Народні"

- Іванку! – вигукнула медсестра, змірявши температуру і подивившись на запалене горло хлопчика. – У тебе дуже висока температура. Зараз я подзвоню твоїй мамі, нехай забирає тебе додому. Ти хворий. У тебе грип.

Незабаром прибігла Іванкова мама і забрала хлопця додому. А Вушик, Горлик та Носик уже зовсім вибились із сил. Їм потрібна була допомога, щоб оборонятись від Віруса, який розростався і нахабно хазяйнував в оселі Носика й Горлика.

І поміч не забарилась.

Мати привела Іванка додому, положила у тепле ліжко, вкрила м’яким покривалом та напоїла чаєм за цілющою малиною і медом. Враз, звідкілясь узялись маленькі прудкі хлопчики-лікувальники з міцними шаблюками і кинулись на бридкого Віруса.

Один з помічників гукнув до друзів:

- Вушику, Горлику, Носику, мерщій готуйте Іванка до сну! Так нам легше буде боротися.

Запекла була боротьба. Лікувальнички не зупинялись ні на мить. А Іванкове тіло аж пашіло від жару. Та Вірус ставав все меншим і меншим. І коли вранці Іванко прокинувся, то майже виздоровів.

А коли Вірус і Температура були переможені, Вушик, Горлик і Носик зібрались разом і дали слово, що ніколи не залишать без нагляду домівки і будуть гарно доглядати свої володіння а одночасно й хлопчикове здоров’я.

Іванко після цього випадку більше ніколи не хворів.