Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » День народження зайченят, Народні 📚 - Українською

Читати книгу - "День народження зайченят, Народні"

174
0
26.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "День народження зайченят" автора Народні. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:
Що там іще?

– Не злякайте моїх синочків. Вони вас бояться.

– Бояться? Чого б це? – здивувалася Лісова Мара.

– Я їх лякала вами, - винувато промовила Веселинка. – Говорила, що ви караєте усіх, хто потрапить вам на очі.

– Хи-хи-хи! – розсміялася Лісова Мара. – Тепер мені зрозуміло чого вся малеча кидається геть, щойно побачить мене. А я ж зовсім не зла. Я тільки караю шкідників лісу.

– Це я вже зрозуміла сама. Вибачте мені.

– Ну, годі. Не бійся, не злякаю я твоїх зайченят, – посміхнулася Лісова Мара і швидко пішла до стежини…

Маленькі зайченята ще спали. Вони зовсім не відчували небезпеки, що загрожувала їм. Так, Веселинка не помилилася. Сірий Вовк і справді угледів, як вона бігла стежкою, і вирішив неодмінно навідатися до зайченят. Напевно, вони ще сплять, – розмірковував Вовчисько. – Спіть, мої солоденькі. У мене є гарний мішечок, саме на таких смачненьких вуханчиків».

Сірий Вовк підкрався до хатинки і зазирнув у вікно. На столі він побачив безліч смачних страв і облизнувся: «Оце мені пощастило! Жаль тільки, малий мішечок прихопив. Та нічого, візьму найсмачніше і зайченят».

Вовк заглянув у інше віконце і побачив два ліжечка, а в них – зайченят. Одне зайченя ворухнулося і відкрило оченята. Вовк присів під вікном. «Чого це воно прокинулося? Може почуло, як я підкрався?» Та ні, зайченя весело сміялося:

– Вставай, братику. Хутчій, вставай. Сьогодні ж у нас свято.

– Біда! – чомусь спросоння закричало інше.

Сірий Вовк злякано впав під вікном, готовий щомиті зірватися з місця. Але за мить почулося розгублене:

– А де наша мама?

– Не знаю.

– Мамо! – загукали зайченята. Маленький Скік захлипав.

– Не рюмсай! – насварився Скок. – Чого ти?

– А що, як прийде вовк і з’їсть нас?

«Ти диви, кмітливий зайчисько» - подумав Вовк.

– Хай тільки посміє! – хоробро вигукнув зайчик. – Я його так провчу, що знатиме!

«Хи, – невдоволено пробурчав Вовчисько. – тепер я напевно знаю, кого їстиму першим». І не в силі чекати, вліз у дверцята:

– Годі теревенити, швидше лізьте у мішок!

– Ой!!! – злякано вигукнули зайченята і насунули на себе ковдрочки.

– Ги –ги – ги! – зареготав Вовчисько і підступив ближче. – Хто погрожував провчити мене?

– Це не я! – хвалькуватий Скок ще дужче розплакався, а Скік раптом стрибнув із ліжечка: – Це я… Робіть зі мною, що хочете.

Сірий Вовк від несподіванки аж присів. Він уперше в житті зустрів такого хороброго зайчика. За мить він оговтався:

– Ти диви який сміливий! От посидиш у моєму мішку, тоді побачимо, де твоя сміливість дінеться.

– Відпустіть нас, дядечку Вовче, – жалібно промовив Скок.

– Нізащо в світі. Швидше пакуйте зі столу що смачніше і самі лізьте в мішок. Негайно! – проричав Вовчисько і підступив ближче. І тут сталося дивовижне – розчинилися навстіж двері, страшна потвора стала на порозі, глухо прорипіла:

– Хто тут бешкетує?

І зайченята, і Вовк злякалися чудовиська. А Лісова Мара (а це була саме вона) підійшла до Вовка, пильно глянула на нього і радо вигукнула:

– О, так це ти тут, сіроманцю?! Саме ти мені й потрібен.

– Я… Мені дуже … приємно…

– Ах ти ж негіднику! Ось тобі! Ось! – страхіття довгою палицею вперіщило вовчиська по спині. – А зараз тобі дуже приємно?

– Ой!!! За що ви мене так? – забігав по маленькій кімнатці Вовчисько, але не міг сховатися від палиці.

– Це тобі за поламані дерева. А це тобі за те, що хотів скривдити маленьких зайченят. А це тобі за те, що не бережеш рідного лісу.

– Ой-ой-ой! Я більше не буду! Пощадіть мене!

– Не будеш, кажеш? Звісно, що не будеш. Я віднині контролюватиму кожен твій крок. Ти вже не шкодитимеш лісу, а вірно служитимеш йому. Будеш лісовим сторожем, чуєш?!

– Чую! Ой, чую! Тільки не бийте так боляче.

– Негайно приступай до своїх обов’язків!

– Гаразд, – пролопотів Вовк і кулею вилетів у відчинені дверцята.

– Ну от, розбійника покарано, – промовило страшило і всілося на стільці.

– Дякуємо вам, – застрибали зайченята.

– А ви що не боїтеся мене?

– Ні, ви ж врятували нас.

– Ох, ви ж не знаєте, що я і є страшна і жахлива Лісова Мара, про яку вам розповідала ваша мама.

– Ви… Лісова Мара?..

– Авжеж…

Зайченята притихли, і враз розсміялися:

– Ви зовсім не страшна! – вигукнув Скок.

– Ви добра, – сказав Скік.

– Ви найкраща…

– Угу, – розчулилася Лісова Мара і пригорнула маленьких зайченят…

Ось таку картину побачили мама Веселинка і лікар Шпак, переступивши поріг.

– Мама прийшла! – радісно загукали Скік і Скок.

– З днем народження, мої любі. Жаль тільки не принесла я вам улюбленої моркви, – сумно зітхнула Веселинка.

– Добре, що хоч сама додому дісталась, – пробубоніла Лісова Мара. Лікар Шпак і мама Веселинка на ці слова чомусь весело розсміялись.

Хтось зашкрябав лапою в двері.

– Гості до нас! – радо вигукнули зайченята, та, побачивши гостя, спантеличено подивилися на маму.

– Я хочу вибачитись, – на порозі стояв Сірий Вовк і тримав у лапах кілька розкішних соковитих морквин. Він винувато дивився на всіх. Усім стало жаль його.

Скок обізвався першим:

– Вибачимо йому.

– Він більше не буде, – сказав Скік.

– Я більше не буду, – благально мовив Сірий Вовк.

І чомусь усім знову стало весело. Таким вже незвичайним видався цей день, день народження зайченят…

Збігалися з подарунками найперші гості. Звірятка разом накрили великий стіл на галявині. Усім вистачило місця – і зайченятам, і білочкам, і їжачкам, і синичкам, і ведмедику, і лікарю Шпаку, і Лісовій Марі, і Сірому Вовку. Усім радісно і весело було за цим дружним святковим столом.


(є продовження «Зимова пригода»)

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «День народження зайченят, Народні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "День народження зайченят, Народні"