Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Обіцяна дону мафії, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Обіцяна дону мафії, Джулія Ромуш"

2 154
0
29.09.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Обіцяна дону мафії" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 34
Перейти на сторінку:
Розділ 1.

Теплий літній вечір.  Порушую табу.  Правила пристойності.  Та й просто правила.  Ми мчали на величезній швидкості по звивистій дорозі.  Різко, небезпечно входили в повороти.  Адреналін кипів.  Наші почуття один до одного теж.  Гормони теж.  По-іншому бути не може, коли тобі майже вісімнадцять. 

 

Ми відірвалися від охорони.  Його охорони.  А в моїй родині, яка опікувалася мною, думають, що я навчалася математики, англійської.  Але ні, ці уроки мені подобалися більше. Тут була свобода.  Він випускав мене з золотої клітки.  Давав мені ілюзію вибору, що я могла вибрати його.

 

- Виходь, - Лоренцо, відчинивши дверцята авто, подивився на мене так, що я побачила, як в його очах затанцювали бісенята. Цим він мені й подобався найбільше.  Химерний, дикий, небезпечний.  І він сходив по мені з розуму. 

 

Посміхнувшись, я заперечно похитала головою, вже наперед знаючи, що буде в наступну секунду. 

 

- Дражниш мене, Белла?  - Мені подобалося, як звучав його голос в такі моменти.  Трохи з хрипотою і загрозливо.  Але саме цього мені й не вистачало в моєму до чортиків правильному житті. Небезпеки, драйву, порушувати заборони ... 

 

- А ти як думаєш?  - Злегка поманивши хлопця пальцем я посміхнулася так, що сам би диявол від мене відскочив.  Навіть я розуміла наскільки йому подобалася. 

 

Хлопець вилаявся, але мені це подобалося!  Я зводила його з розуму, а він мене. Секунда і його руки вхопили мене за талію.  Ще секунда і мене витягли з авто, а в наступну мить уже посадили на капот його машини. 

 

- Дідько, ти зводиш мене з розуму!  - Очі хлопця небезпечно блищали в темряві.  Тільки я його не боялася, мені він точно не міг зробити нічого поганого. Лоренцо став єдиною людиною, якій я довіряла. 

 

- Я така, - засміявшись, я запустила пальці в його шевелюру і, зробивши на його голові бардак, трішки посміхнулася. 

 

- Паршивка, - Лоренцо опустивши руки на мої ноги злегка притягнув мене до себе, а після прошепотів в мої губи, - але до чортиків смачна. 

 

Усередині все впало вниз на величезній швидкості, коли Лоренцо доторкнувся своїми губами до моїх.  Спочатку ніжно, але потім все різкіше і грубіше почав тягнути в запаморочливий поцілунок.  Мої долоні все ще  були зверху і знаходилися в його волоссі.  Я злегка затиснула його пасма і, почавши повільно тягнути їх, змусила хлопця видати рик. Його пальці сильніше стиснулися на моїх ногах, і я зрозуміла, що ще трохи й ми порушимо найголовніше правило ... Те, що порушувати не можна було.  Ні в якому разі.  Якщо нам дороге було наше життя.  Потрібно потерпіти ще буквально кілька днів.  І тоді, коли мені виповниться вісімнадцять, вже можна буде все ... 

 

Коли язик Лоренцо почав робити речі, від яких у мене перехоплювало подих, в задній кишені джинсів завібрував телефон.  Неначе нагадуючи про те, що ми загралися, дозволили собі занадто багато і тепер час було б знайти кнопку "Стоп". 

 

- Залиш його, - прошепотів хлопець, встигнувши перехопити мою руку, якою я тягнулася до гаджета, який вібрував.  Він уже починав перекидати мене на капот авто, і я знала, що ще трохи й слово "ні" перестане бути для нього аргументом. Телефон як ніби застережливо завібрував знову.  І мені здалося, що він дзвонив наполегливо і загрозливо довго. 

 

- Угомонись, божевільний, - упершись долонями в його груди я все-таки змусила себе хоч трохи взяти контроль над ситуацією. 

 

- У нас і так мало часу, - хлопець знову натякнув на те, що можна б було провести його з користю. 

 

- І ти вирішив використовувати ним сповна?  - Піднявши брови, я дивилася на Лоренцо, який стояв в ступорі й не міг зрозуміти - жартувала я чи ні. 

 

Мій настрій стрімко покотився вниз, як тільки я перевела погляд на телефон.  Хто б міг подумати, що два слова з десяти букв могли викликати в мені огиду. 

 

"Привіт, Бібі" 

 

Так називала мене тільки одна людина.  І не важливо, що номер абонента був невідомий, я точно знала хто мені написав. 

 

- Що там трапилось?  - Почувся незадоволений голос Лоренцо.  Йому явно не сподобалося, що нас перервали. 

 

Не встигла я йому нічого відповісти, як на незаблокованому екрані промайнув ще один напис - "Я знаю де ти.  І з ким.  Їдь додому.  Не зли мене". Я нерозумно втупилася на екран - "Ще більше". 

 

- Хто тобі пише?  - Лоренцо вирвав з моїх рук телефон і оскільки я не перешкоджала, прочитав повідомлення, - хто така Бібі? 

 

- Не знаю, - мій голос звучав розгублено, - явно номером помилилися. 

 

Заковтнувши, я відвела очі вбік.  Не любила брехати й навряд чи у мене це добре виходило. 

 

Вдала, що розглядала мерехтливі вогні нічного Неаполя через який розділяла нас затока.  Насправді ж я просто намагалася впоратися з емоціями,  заспокоїтися. 

 

- Мені краще повернутися додому, - промовила через якийсь час.  Від колишнього безтурботного стану не залишилося і сліду. 

 

- Але ще немає і десяти годин ..., - примружившись хлопець пильно подивився на мене, зробивши кілька кроків назад, - на тобі лиця немає.  Ти впевнена, що це не тобі прислали? 

 

Замість відповіді у мене вистачило сил тільки негативно мотнути головою. Не впевнена.  Або не мені.  Нехай розцінює це як хоче. 

 

Я збиралася ще щось придумати, але не встигла.  Телефон знову завібрував. На цей раз ми обидва подивилися на мобільний в моїй руці. Читати повідомлення не стала.  Мовчки зістрибнула з капота і, не дивлячись на хлопця, розвернулася і сіла в машину.Настрій був остаточно і безповоротно зіпсовано. 

 

Лоренцо закинув голову вгору і прикрив очі, набрав повні груди повітря і видихав його шумно, рваними порціями. 

 

"У тебе є пів години". 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обіцяна дону мафії, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Обіцяна дону мафії, Джулія Ромуш"