Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

- Аня, я надіюсь ти не передумала їхати в клуб? Там вже все замовлено, якраз час розслабитись і насолодитись цим вечором.

- Цього разу я з вами, запалимо цей вечір! – З нотами драйву промовила Анна.

Дівчата просто сяяли від щастя і тієї невимовної радості, яка переповнювала їхні, ще зовсім наївні серця. Вони викликали таксі і відправились до найпопулярнішого клубу Києва. Їхні одногрупники були вже там, і вечірка була в самому запалі.

Довга червона сукня з невеликим розрізом, та оголені плечі Анни робили дівчину ще більш привабливою. ЇЇ волосся каштанового відтінку, витонченими хвилями лягало на тендітні плечі. Дівчата легкими кроками відправились до свого столика, де зібралася мало не вся група випускників. Вони весело сміялися, згадуючи комічні моменти навчання. Один з одногрупників на ім’я Сергій, наповнив їхні келихи шампанським і промовив:

- Ну що невдахи, може, вип’ємо вже нарешті!

 Келихи гучно задзвеніли перебиваючи шум музики. Разом за цим пролунали радісні крики, сміх та радощі від цієї галасливої компанії.

 Анна підняла келих і випила його до дна. Що це з нею? Раніше її ніколи не приваблював алкоголь. Але сьогодні можна, в неї ж випускний. Може вона хоч раз дозволити собі розслабитись? А келих шампанського зовсім не пошкодить, навіть більше того, думала вона, допоможе забути про думки , які оповили її ще вдома.  Справді, в голові стало так легко, думки розвіялись, і алкоголь струменем розлився по її венах. Келих за келихом і вона переставала почувати себе так легко, як на початку вечірки. Тіло перестало її слухати, рухи  були не чіткі і хаотичні. Марта помітила, що подрузі потрібно терміново вийти на вулицю. Вона взяла Анну під руку і направилась до виходу. Дівчина ледве перебирала ногами, але Марта все ж спромоглася вивести подругу на свіже повітря.

Легкий вітер вдарив в обличчя дівчини і вона трохи прийшла до тями.