Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте 📚 - Українською

Читати книгу - "Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте"

588
0
03.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Раб. Книга 1. Чужий біль" автора Нідейла Нельте. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 99
Перейти на сторінку:
Глава перша

Тамалія

Для дівчини на реабілітації Тарин, напевно, цілком гарний. Планета розвинена, красива, тепла, жінок тут не те, що не ображають – у них взагалі на порядок більше прав. А аристократія і зовсім живе на спеціально відгородженій території, що чудово охороняється, куди і я, перша з наших, потраплю.

Єдине, що неприємно відгукується на нервах – величезна кількість рабів і, як не дивно, рабинь теж. Поменше: мабуть, щоб потрапити в рабство, дівчині потрібно дуже постаратися, матріархат все ж. Та й ціни на них на кілька нулів вище. А ось чоловіків... Особливо на території аристократів – в космопортових містах такої жахливої кількості немає... Їх водять на ланцюжках в якості іграшок, використовують як охоронців і навіть як знаряддя для зганяння злості. Дивитися неприємно, але мене готували морально. Тому я включила «режим циніка», той самий, з яким завжди мала проблеми, і спробувала себе переконати: якщо пощастить, від моєї роботи хоч щось та зміниться.

Ясним сонячним днем ​​увійшла в невеличкий двоповерховий особнячок – на першому поверсі вітальня з кухнею, на другому дві спальні, крихітний, але дуже доглянутий садок. Мрія, можна сказати. Розгрібy підвал, щоб облаштувати в ньому спортзал. Другу спальню перероблю під кабінет. Сейф, правда, в вітальні і прихований умовно – коли обладнаю кабінет, перенесу його туди і зроблю потайним. Але хороший сейф, добротний, з подвійною стіною (буде відділ для зброї), з тих, над якими працювати потрібно навіть найзапеклішим зломщикам. Зате не доведеться відразу ж світитися покупкою нового, а вже з перенесенням моя техніка впорається.

Скло і зовнішні стіни в усьому будиночку вибухо-куле-непробивні. Мода тут така у аристократії.

Вітальня – простора, світла, з м'яким білим куточком, одну зі стін займає гарна вбудована шафа, в іншої два крісла з журнальним столиком, який, при бажанні, трансформується в робочий стіл.

За легендою я не дуже багата, але аристократка – точніше, нащадок перших колоністів, тут від цього все танцює. Спочатку завдання здавалося легким: всього-то увійти у вищий світ, пропуск куди дає моє походження, і зібрати якомога більше відомостей про кожного. Ми знали про Корнеля, єдиного чоловіка серед верхівки – після смерті дружини примудрився прибрати все до рук, поки ростив донечку на зміну. Хватка у мужика, наскільки я розумію, залізна, і він контролює на Тарині величезний сегмент ринку, як виробничого, так і рабовласницького.

Заправляють всім на планеті Три Глави – спочатку від кожного з трьох перших кораблів, а як туди потрапляють зараз, належить з'ясувати. Припускаю, що шляхом інтриг та різноманітних комбінацій.

Зібрані відомості я повинна передавати через зв'язкових в контору, а заодно і сама намагатися скласти схему місцевої структури влади, щоб розуміти, де у них вразливі місця, куди можна натиснути, куди – підсадити своїх, і так далі, і тому подібне. Не занадто складна, по суті, робота, поки не накажуть роздобути якісь секретні дані. Але спочатку потрібно зрозуміти, де їх роздобувати, а також спробувати хоч раз зустрітися з Трійцею. До них просто так не підступитися, принаймні, зовні. Однак я ж тепер аристократка!

А ще у аристократів є прихований інформаційний простір зі своїми сайтами, куди я теж отримаю доступ. Наші пробитися в нього зі сторони не змогли.

Ну і двічі-тричі на тиждень, по самопочуттю, належить відвідувати реабілітаційну групу, розігрувати з себе жертву, що поступово приходить в норму. Психологи довго мене інструктували, сподіваюся, впораюся.

Антер

Іноді думки зациклюються лише на одному. Чим можна скористатися, щоб назавжди припинити це. З ранку Аміра кудись пішла, вряди годи не взявши мене з собою, і з'явилося трохи часу, але всі засоби давно вже переглянуті і відкинуті в якості невдалих знарядь самогубства.

У такі моменти буває дивно, що раніше хотілося вижити за всяку ціну. Дістали вже ці ваги. Спочатку готовий на все, щоб не відчувати більше цього болю... А потім готовий померти від того, що довелося робити...

Аміра повернулася в супроводі нового раба. Ось куди вона ходила. А я бездарно втратив дорогоцінний час.

Кнат був гарний, вгодований та накачаний – я б навіть сказав, перекачаний, без препаратів тут не обійшлося. Хоч би вона мене не змусила їх пити, вона ж поведена на чоловічих тілах. Але моє, здається, їй і без того подобається. Подобалося.

Новий раб дивився з легким презирством, чим відразу викликав неприязнь. Ми всі в одній упряжці, дурень, крім як один на одного – розраховувати нема на кого, та й друг на друга теж не завжди, кожен за себе. Коли в голові больовий чіп – не надто за когось похвилюєшься.

– Я повернулася, солодкий, – повідомила ця жирна корова, поплескавши мене по щоці. Ненавиджу. Здається, я смикнув головою. І звідки це впертість береться? Трохи приходиш в себе, і все всередині протестує проти сліпої покори. Поганий з мене раб.

Масні губи в товстому шарі кривавої помади скривилися:

– Що це ти смикаєш? Забув, як господиню вітати?

– Забудеш тут, – бурчу. Вбий ти мене вже, і справа з кінцем. Дурень, знаєш же, що так просто не буде.

В її очах загорається жадібний вогонь, мені і говорити не потрібно. Скидаю одяг – Аміра його псувати не любить, потім же новий купувати доведеться. Беру батіг, подаю як годиться, з колін. Не встаю, поки не накаже як мінімум двічі. Піднімаюся, повертаюся, беруся за вбиті в стелю кільця на штирях, які фіксують висоту. Закриваю очі, закушую губу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте"