Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Коли вибір лише один, Єва Басіста 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли вибір лише один, Єва Басіста"

1 886
0
24.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Коли вибір лише один" автора Єва Басіста. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 94
Перейти на сторінку:
2

Я швидко подалася до дверей, які одразу відчинилися. За ними стояли мій хлопець Владислав, дружина Максима Лариса та наша спільна подруга Мирослава, яка мала прийти ще годину тому.

Мої голубі очі зиркнули на Ларису, яка була справжньою красунею. Ця дівчина мала темно руде волосся, яке на сонці вигравало вогняними кольорами, тигрові яскраві очі та дуже гарну фігуру. З такими природними параметрами їй можна було йти у моделі, проте підвів зріст, який у неї був далеко не високий. Не більше, а ніж сто шістдесят сантиметрів.

Мені зненацька скрутило всі нутрощі. Чому Максим почав проявляти до мене інтерес, бо я зовсім не така, як його дружина? Моє обличчя ліпили не ангели, а п'яні скульптури. Вони звісно справилися зі своєю справою не сильно погано, але ніс можна було зробити вужчим, вуста пухліші, а очі більшими.

Звісно я не маю ніякого комплексу. За все життя я отримувала не мало компліментів від осіб чоловічої статі, проте завжди дивилася на все тверезо - є красивіші за мене дівчата.

- Не сумували без нас? - запитала руда, яка першою зайшла до квартири.

- Ні, - відказала я, відчувши, що язик почав наливатися свинцем. Така реакція мого організму лякала.

- Це чудово, бо у магазині такі черги були, що капут. Я вже не кажу, як перед нами якась бабуська почала перевіряти чи свіжий оселедець...

- Ларисо, та не кажи. Це була повна торба,- зайшов наступним мій хлопець Владислав. У мій ніс одразу кинулися парфуми, котрі я йому подарувала вранці, чорняве волосся та сірі очі.

Саме він винуватець сьогоднішнього дійства - у нього черговий день народження. Ми спочатку хотіли провести його тихо, але потім вирішили, що варто покликати друзів та повеселитися. Я була проти такого. Навіть спочатку посварилися, бо хотіла влаштувати йому романтичний вечір, але зараз мої думки тільки про Максима, який досі сидів посеред кімнати.

- І що було? - запитала я.

- Вона відкрила пакет, де була та риба та стала змушувати усіх, хто стовбичив поряд нюхати її, - відповіла Мирослава, пухленька блондинка з каре. Вона разом вчилася зі мною в університеті. Дуже приємна та весела дівчина, яка не соромиться пожартувати про свою зайву вагу та першою піти знайомитися до хлопців, які на диво відповідають взаємністю. А тут варто сказати, що Мирослава обирає лише накачаних красунчиків, яких потім чомусь сама кидає через місяць.

- Це жесть, - відказала я, спостерігаючи за Ларисою, яка підійшла до свого чоловіка, сіла біля нього та стала його обіймати та цілувати в уста. Якби вона знала, що мало відбутися буквально хвилину тому...

- Зоє, що з тобою?- звернувся до мене Владислав, який почав виймати з великого пакета спиртне за яким вони пішли пів години тому.

Я заглянула в стальні очі моєму хлопцю, який вже п'ять років зі мною. Деякий сором зараз хитав моє тіло. Руки, які трималися за пальці Максима, стали тремтіти. Однак чому я так переживаю? Я ж не зраджувала йому... Чому такі сумніви. Не знаю...

Але я кохаю Владислава і буду завжди з ним. Це я точно знаю, бо якась миттєва пристрасть не може зруйнувати відносини, які будувалися так довго та складно. Коли ми почали зустрічатися, то все було казково - квіти ледь не щодня та цукерки, а коли пройшло два роки та ми стали жити разом, то все трішки пішло не так, як думалося. У нас були часті сварки, що стосувалися різних дрібниць. Хтось не помив посуд, розкинув одяг, забув поставити суп у холодильник та решта подібного.

Спочатку було важко, але ми пережили ті моменти та зараз у нас не виникає нічого такого подібного, але одне досі мене турбує. За стільки років разом Владислав таки не запропонував стати його дружиною. Звісно я розумію, що в сучасному світі то лише формальність. Головне, щоб кохання було та взаєморозуміння, але все одно хочеться одягнути білу сукню та відчути себе принцесою.

- Все добре, - нарешті відказала я.

- Ти чимось засмучена? - запитав він.

- Та вона безрадісна тим, що довго не наливали, - розрядила нашу розмову Мирослава, яка поставила вино нас стіл. - Досить там соплі жувати. Треба випити за здоров'я іменинника!

Я усміхнулася, а Владислав повірив. Ми всі знову сіли за стіл та стали святкувати. Ніхто нічого не підозрював, що тут було, але позирки Максима, який сидів навпроти мене, нагадували про це.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 2 3 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли вибір лише один, Єва Басіста», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли вибір лише один, Єва Басіста"