Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Анти, Андрій Хімко 📚 - Українською

Читати книгу - "Анти, Андрій Хімко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Анти" автора Андрій Хімко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 16
Перейти на сторінку:
край вподовж — в Загір'я[29] від Каяли,

І ширився в боки — з морів до Болдигір…

Основою життя став спай сім'ї й посім'я,

Порядком — старшинство, що берегло від бід,

Нещастям стала смерть і радістю — весілля,

І мертвим, і живим за бога всім став Рід.

Та люди не завжди його сповняли звичай,

Чурила й Живи тим спричинюючи гнів,

Тому до них не раз йшов покар таємничий

І вів з собою в край вервечки чорних днів…

Зтоді легенда ця дійшла й до нас віками —

Її нам крізь часи ніс Овлур[30] — віщий сич,

Оздоблену завжди барвистими вінками,

Доніс таки крізь тлум жорстоких тих сторіч!

* * *

Як море, в Анта ліс і поле в них, як море —

Хвилює барвами, аж хлюпа догори…

Край-берегом йому з одного боку гори,

А з другого — старі, як світ, ліси й бори.

Куявки й Слава[31] він праправнук на землі цій,

А предками Артан ще й Ант були йому,

 І Дажба, й Хорс, і Сварж — його сяй-бог трилиций,

Що в Коло втілився, щоб воювать пітьму…

Та аси-яси[32] мчать із Асії просторів,

Дедалі все частіш наскакують на край,

Але не гнеться Ант, не нарікає в горі,—

Гуртує друзів, щоб нахідців — у вирай[33]!

Для Асії і для Європи — “крайні”,

“Передні, “перші” — так тлумачить антів грець…

Лелеки — журавлі — пеласги — укри-вкрани[34] —

О, скільки вплів імен народ у свій вінець!

А нині у роду — і Сівер, і Дерева[35],

Венеди й Луги — теж коліно то одне,

І Тивер, і Улич[36] — усі ж бо однокреви,

Тож купно антський рід захожі орди тне.

Ще ж вічна боротьба з лихим, жорстоким Ромом —

Кровицею скропля свій край енет-венід!

Був скитом[37], наскитавсь тим світовим огромом,

Віднині він не скит — землі руслянській щит!

Дали колись боги у спадок Ладі й Діду

Поля, луги, ліси і ріки, повні знад,—

Нащадок Ладин — Ант за тиждень не об'їде

І тричі по три дні не вернеться назад.

Чарівних ріль пашня стягами край переже,

Донебний шлях, як пас, в'юниться поміж них,

Зв'язала русел-рік плинка жива мережа

Цей край життям одним і помислом одним!..

Нехай лиш Місяць-бог чарівний промінь виллє

На вікон-піхурів[38] блискітливість легку,

Русалі-Дани вже, в вінках із квітів-билля,

До третіх аж півнів кружляють у танку.

Ярило від джерел, ярів і гір високих

Пошле свої пісні з вощаг[39], ріжків і струн,

І гоголь з черняддю проворкотять в осоках,

Скують зозулі вік, наврочить гамаюн[40];

Тендітні вітерці — Стрибогові невгави —

Вервечки мавок[41] як цілують на льоту,

А в балці Велес рве на чуб трави-купави

І яшний вус на сон кладе у лободу.

Йде Дівечора з хащ на чистоводдя миться —

Вона ж царює тут, глядить в озерний чар,

І роси в коси їй впліта лебідка-птиця,

І зорі їй скида Купало-лебідь[42] з хмар…

Та тричі когут десь світанок проголосить

І вгорне ранок Схід в заграви з полуниць,

І Сонцю-Колу в честь боги запалять роси

По путах-килимах мережками зірниць;

Знов побреде в поля отара незлічима,

Тарпанів[43] табуни шугнуть у глиб степів,

І Велес цілий день пастушими очима

В дупло продивиться із вічевих стовпів[44]…

А люд у праці дня, в борні, в знемозі й горі

Долатиме стихій завади на путях:

Від ранку й допізна — у полі та в оборі

Одвічний скарб надій несе він крізь життя.

Богам же інший пай приречено одвіку —

Вони на спочин десь приляжуть у вівси,

І Коло-бог лише — те Око без повіки —

До вечора як слід глядітиме за всим.

Та пропливуть часи, свята прамати-Лада

Дасть людям розум свій — до всіх надбань ключі,

І стане їм земля бездонним скарбом-кладом,

Трудом, нажитим вдень, і райським сном вночі.

Тоді і в античів богами будуть люди,

На зміну ставши тим, що світ створили й час,

Земне життя для них веселощами буде…

Далекі античі, хай знак живе про вас!

* * *

…Останню пробива опоку,

Де в коло кілька скель зійшлось,

І то мілка, а то глибока

В Дніпра обійми лине Рось.

Старі перекази живуть ще,

Що Ант-Енет колись тут сів…

Ріка була стрімкіша й вужча,

І на пророслій ген косі

Поставив рід його з обіду

Свій коловрот[45] і курені…

Давно нема від них і сліду,

Та невдалік, на стороні,

Обік русла, над самим спадом

Тепер є верва — Кола дар!

Благословив місцину Радим,

А нині старшить тут Одар.

Роди численні розійшлися

Вподовж Росі й довкруж — гей-гей!

Народу — наче в лісі листя,

Бо ж корінь — праотець Еней…

З коліна Радима аж сім їх

В Пороссі[46] склали черені[47],

Та ладу кращого у сім'ях

Не мав ніхто в цій стороні.

Відома по задругах всюди

Одара честь і безкористь:

У ратстві — оборонець люду,

А в мирні дні — ратай і гість.

І рід великий в нього! Досі

І статки, й челядь — все росте,

Та в горі він: вже третю осінь

У жон його нема дітей!

І то ж коли? Як в ратстві Гвідів[48]

Утратив чисницю він чад[49],

Як у соратників-сусідів

По кілька хоти[50] родять вряд!

Хай старші — ну, а юні чаги,

Як ті яриці[51] в несень час?

Не родять теж… З ковша, корчаги

Він лив Мокоші мед і квас,

Клав Ладі щедрінь[52] три вже рази,

Вогні вкіл верви в ніч обніс —

Та марно… Чи богам образи

Якісь підбив завдати Біс?..

Не гостював вже в окружаїв[53],

З якими приязнь завше грів…

Ані стада, ані врожаї

Йому не радували днів;

Не тішило Гість-Коло[54] в літі —

В рік двічі скарб мінявсь на нім…

Всі весі тут — Одара ж кліті

Стоять порожні в купні[55] дні!..

Але якось — забув і ждати,

На

1 2 3 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Анти, Андрій Хімко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Анти, Андрій Хімко"