Читати книгу - "Роман крізь час, Люсі Лі"

Молода сім'я утворилася, а тут я здорова дівка, хліб їх їм, хоч як я на цей хліб заробляла нікого не хвилювало.

Врешті решт набридла мені ця сільська рутина, та й не хотілося, своєю присутністю, нагадувати мамі про минуле. Бо мені вітчим якось натякнув що, мовляв, мама нове життя почала, а тут я все псую своєю присутністю. 

Ну що сказати, — «не дурепа, натяк зрозуміла».

Зібрала я свої скромні пожитки, і вирішила їхати до тутешнього районного центру шукати житло та роботу. Вручили мені мої родичі гроші на дорогу тільки туди. Можливо, боячись що передумаю та вирішу повернутися. Але в мене й думки не було. Я й сама рада була, звалити від них як найшвидше.

В районі життя склалося у мене більш ніж чудово. 

Майже відразу мене взяли на роботу двірником і надали кімнату в гуртожитку, не вимагаючи передоплати. 

Так і почалося моє стрімке сходження кар'єрними сходами. Через те, що я колись навчалася в престижній гімназії, і мала червоний диплом дослужилася я в нашому «БудМістМасту» до завгоспа.

Жили ми добре, можна сказати навіть жирно. Грошей хватало і на їжу, і навіть на те, щоб збирати собі на вищу освіту. 

В області був непоганий інститут з економічним ухилом. І врешті я вирішила піти на спеціальність менеджер із міжнародних відносин. Добре що англійську я знала відмінно та й інші мови для мене були не проблемою. Знання мені завжди давалися легко.

Так і вчилася я на заочній формі паралельно працюючи.