Читати книгу - "Дитина для голови мафії, Anitvela Ki"

— Твоя дитина жива! — він завмер, потім повільно розвернувся і сів назад.

—Він мертвий! Я щойно був у палаті Кейт та її дочки. Дівчинці три роки, у неї чуже по батькові й в неї немає моїх рис, — сказав і скривився, наче від дикого болю.

—Я більше нічого не скажу. Немає розписок — немає інформації, — я впевнено трималася і Метью на якийсь час задумався, а потім кивнув.

—Пиши! - Я дала йому два аркуші А4 і ручку.

Він навіть не став перепитувати, одразу почав писати. Я дивилася на нього в задумі. Адже те, що я йому розповім, переверне його життя. І тоді вже не буде часу на те, щоб ґвалтувати Кейт. Через десять хвилин переді мною лежало дві записки й була поставлена склянка лате.

Я, Акерман Метью Гаретов, своєю рукою, особисто, пишу таке:

—Отримавши потрібну інформацію, я за жодних обставин не стану шкодити або вбивати членів сім'ї Чарльз.

І на другий:

Я, Акерман Метью Гаретов, своєю рукою, особисто, пишу таке:

—Отримавши потрібну інформацію, я за жодних обставин, не розголошуватиму її, а так само, не повідомлятиму Чальз Кейт Семюелівне все те, про що зараз почую. Присягаюсь, зберігати все почуте мною, в таємниці.

Просто, але зійде. І навіть не думала йти та підтверджувати ці розписки зі свідками чи нотаріусом. Я добре пам'ятала, що Метью — людина слова.

—Говори, — він не кричав, ні, але виглядав похмурою скелею і напруженим.

—Майо, твоя дочка, - він, хотів було щось сказати, але я перебила, - якщо переб'єш мене хоч раз, нічого більше не впізнаєш. Відповідай тільки, коли питаю!

—Коли ти був у стосунках з Кеті, — замовкла, бачачи як він напружився - ти їй зраджував?

—Що за нісенітниця? Який толк мені їй зраджувати, якщо вона носила мою дитину і я зробив їй пропозицію?

—Тоді дай мені відповідь, з ким ти говорив телефоном того дня, коли твоя жінка, зібравши пожитки, поїхала в невідомому напрямку?

—Я не розумію про що ти! Я не пам'ятаю, з ким тоді розмовляв! — я неквапом дістала телефон і включила аудіозапис із заплаканою Кейт:

—Так, кохана. Коли вона народить, грайся з дитиною скільки завгодно. Добре, я віддам тобі дитину на виховання. Так, одружуся звичайно. Я ж люблю тебе.

—Як він міг сказати так, коли я була вагітна? Я вирішила, що не дозволю забрати мою дитину. Зібрала речі, залишила записку що, зробила аборт і йду до іншого. І поїхала. Поїхав інше місто і там народила доньку.

Брату сказала, що, потерла дитину. А потім, що знайшла нового чоловіка, залетіла, народила і зараз разом живемо. Впевнена, він здогадується, що це брехня. Але нічого не каже і просто підтримує. Ми не бачилися 5 років і все через те, що я боялася. Боялася, що М...Метью знайде нас і вб'є. Потім мене перевели назад до Москви. І ось я зараз тут. Коли він дивився на мене, здавалося, ніби він пропалить у мені дірку. Ніби я зараз стану попелом і розвіюся за вітром. Тіана, чому так боляче? Коли погляд улюблених очей ... Ні, більше не можна так говорити ... Ти перша, хто зрозумів усе. Ех, якби я була тобою, без усіх цих проблем...» — на цьому обірвався запис.

Метью:

—Не вірю... через проклятий дзвінок, вона пішла... Чому вона просто не запитала? Чому одразу не поговорила? — у моїй душі був біль та розчарування.

—З ким ти тоді розмовляв? — голос Тіани, як ляпас, врізається у свідомість.

—З матір'ю... — на обличчі заграли жовна.

—Не бреши! Як можна одружуватися з матір'ю? — погляд на подругу дитинства та відчуженість.

—Я казав матері, що одружуся з Кейт, і що привозитиму дитину на літо, на виховання. Боже, Кеті ... що ж ти наробила? - хотілося розгромити всю їдальню. Та що їдальню, всю лікарню. Але сил не залишилося ні на що, лише голова впала на руки.

—Якщо пішла тоді, нехай котиться до біса, — ні, це не мої думки...

—Припини поводитися, як підліток. Їй було важко, то хоч зараз допоможи! — ось тепер уже реальний ляпас опалила щоку.

—Що потрібно робити? - Видихнув я.

—У Майї лейкемія! - Моє серце пропустило удар.

—Не може, тільки не в неї, — б'ється в голові.

—Потрібне повне переливання крові та донор кісткового мозку. Хімієтерапія не допомагає, - сказала Тіана.

—Кейт намагалася врятувати, але її кров не підходить. Потрібна кров батька! — прогриміло з мене.

Я взяв телефон і набрав номер старого лікаря.

—Здрастуйте, Василю Івановичу, — з того боку почулося кректання.

—Голубчику, ти на годинник дивився? Знаєш, котра година в Нью-Йорку?

—Дідусю, це терміново! Будь ласка, пробий своїми каналами. Донор кісткового мозку для чотирирічної дівчинки. Нічого не питай, просто зроби, це важливо.

—Зрозуміло, Кейт привіт.

— Як ти... — домовитись не дав, повісив слухавку.

—Василю Івановичу? Дідусю? Серйозно? — повторювала Тіана.

—Ти пам'ятаєш, що він лікар?

—Чесно, не пам'ятала, та якщо допоможе Майї. Я його обожнюю.

—Гаразд, я хочу поговорити з Кеті, — підвівся.

—Не так швидко! — Тіа тицьнула мені в обличчя розписку.

—Для неї вистачило, що ти її взяв силою. Не можна їй більше хвилюватись. Чуєш, не можна! - Вона відпустила мою руку.

—Ходімо, твою доньку рятуватимемо.

—Що, куди? - мізки відверто клинів, тому що в голові билося одне:

—Через непорозуміння, від мене пішла, кохана мною, жінка і їй було тяжко. І зараз я зроблю все, щоб урятувати нашу дочку Майю.

_____________________________________________________

Доброго часу доби, дорогі читачі)))

Ну що ж, ось він і дізнався правду)

Наперед кажу! Ні! Не надто рано! Те, що він це зараз дізнався, так і має бути.

Ну, сподіваюся, вам сподобалася ця глава. Рада побачити ваш коментар і лайк)))