Читати книгу - "Оманливе кохання, Ангеліна Кріхелі"

– Сідай, – кивнула Еля і з розуміннямпосміхнулася. – Я зварю нам каву. Тобі потрібнаясна голова.

Ростик кивнув. Озирнувся, знайшов поглядом кілька високих барних табуретів біля стійки і подався до одного з них.

– Я розумію, що ти зараз розгублений, – заговорила дружина, спритно орудуючи на чужій кухні. – Спробую прояснити тобі ситуацію. Тільки дуже прошу: давай без емоцій та образ. Мені теж є що сказати тобі, але ж я мовчу.

Чоловік недовірливо кивнув, приймаючи сказане до відома.

– Ти сам чув, що твій батько збирається зробити із Сашком.

– Він не зробить цього, – невпевнено заперечив Ростик. – Просто його налякає.

Ельвіра підняла одну брову і глузливо подивилася на чоловіка.

– Гадаю, ти ж не настільки наївний? Повір, твій батько – монстр, яких пошукати. І я мала чудовий план, як помститися йому за мою матір.

– В якому сенсі? – розгублено промовив Ростик.

Чоловік зараз усвідомив, що цей день однозначно закінчиться для нього великою п’янкою, тому що все його життя загрожує зараз виявитися суцільною фікцією, де всі знають правду, а він один живе у незнанні. Мабуть, здорово всі посміялися з нього!

– При такому повороті подій я хочу заручитися твоєю підтримкою, – прямо сказала Еля, наливаючи каву в чашки і сідаючи навпроти. – Я хотіла діяти сама. Але навіть краще. Твій батько вбив мою маму, коли вона відмовилася переспати з ним. Звик брати все без дозволу, а тут отримав відсіч, скотина... – зло промовила дівчина, втупившись поглядом у свою чашку. – Я повернулася додому з універу, а мама... Загалом єдине, що вона змогла сказати мені перед смертю, були ім’я та прізвище твого батька. Та й я бачила, як він виходив із нашого будинку. Задоволений. Лікарі сказали, що перед смертю її зґвалтували.

Повисла мертва тиша. Ростик зробив глибокий вдих, відмовляючись, як і раніше, вірити в почуте. Однак підсвідомість уперто твердила, що все так і було, їй нема чого брехати. Та й він сам розумів десь у глибині душі, що батько здатний на багато чого.

– Сашко сказав тобі правду. Це він звів зі світу його матір. Весь його капітал тримався на інвестиціях дружини. Перспективної, успішної, унікальної скрипачки. Вона залишилася сама з малюком на руках. Чоловік був військовим, загинув. За рік вийшла заміж за твого батька. Куди вже твоя мама зникла, я не знаю, вибач. Але молодий вдівець з дитиною, на рік старшою за її сина, успішно одружився. А потім почав підтравлювати дружину, коли вона відмовилася переписати все на нього, розкусивши його плани та піклуючись про майбутнє сина. У Олександра доказів немає. Вони є у мене. І я віддам їх Сашку.

– Навіщо це тобі? – здивовано промовив Ростик охриплим голосом.

– По-перше, я люблю Сашка, – вона з викликом глянула на чоловіка. – По-друге, він допоможе мені покарати вбивцю моєї матері. Можливо, тоді мені перестануть снитися ці кошмари...

Дівчина опустила голову, поринаючи у свої переживання. Але швидко опанувала себе.

– Ну а по-третє, – усміхнулася вона, – я розумію, яку долю у всьому цьому приготував мені Андрій Єгорович.

– Про що ти?

– Коханка, про яку він говорив, це я. Хіба ти не зрозумів?

– Ти спиш із моїм батьком?! – гнівно вигукнув Ростислав.

Ельвіра засміялася, дзвінко й легко.

– З глузду з’їхав! Звісно, ні. Але він пропонував мені більш вигідну пропозицію, і не раз. Адже він вважав, що я клюнула на тебе через гроші.

– А це не так?

Ростик завмер в очікуванні відповіді. Чомусь зараз це здавалося йому архіважливим.

Еля засмутилася, винувато глянула йому в очі.

– Ти сподобався мені. Але ми зустрілися невипадково. Я шукала твого батька і спосіб підібратися до нього, довести його провину. Бо у поліції мені ніхто не вірив. Мені взагалі ніхто не вірив. Або вірили, але боялися йти проти. А потім приїхав твій брат, і я зрозуміла, що...

Ростик похмуро схилив голову.

– Не треба, я зрозумів.

– А чого, власне, ти засмучуєшся, якщо й сам не палав до мене коханням? – раптом розлютилася Ельвіра. – Ти що, чекав, що я завжди бігатиму за тобою відданою собачкою?

– Еля...

– Все, цю тему закрили. Принаймні, поки що, – уже більш лагідно промовила вона, помічаючи його розгублений погляд. – Зараз головне – здобути більше доказів та знайти можливість передати їх Саші. Ця квартира тільки моя, на моє справжнє ім’я. Телефон купувала сама. Його не відстежують. Твій із одного разу навряд чи засічуть. А на моєму стільки брязкалець, що навіть після конфіскації майна ми будемо забезпечені.

Ростик з недовір’ям глянув на дружину.

– Я не піду проти свого батька, – пригнічено промовив він.

Вимовлене нею «ми», звісно, обнадіяло чоловіка. Але зрадити батька, хоч би яким він був... Це неймовірно. Крім того, всі вони можуть помилятися у своїх висновках або навіть обмовити його з якихось своїх прихованих мотивів.

– Він же – чудовисько! Ти не розумієш? Він нас усіх вб’є і не помітить! Навіть бровою не поведе, віддаючи такий наказ!