Читати книгу - "Новорічні (не)щасливці, Емілія Дзвінко"

Ми дісталися до будинку моїх батьків, коли вони проводжали Кирила з Міланою. Повечеряли без нас. Уявляю, який тато злий, але совість мене не мучить через запізнення, бо саму вечерю придумав Кирило. І, певне, йому єдиному наша «сімейна зустріч» вигідна.

Макс вийшов з авто, відчинив для мене дверцята і допоміг вийти. Взяв мене за руку і впевнено покрокував до будинку. За нами пильно спостерігали 4 пари очей.

— Нам зараз буде не солодко, — кажу в півголос Максу, не доходячи до будинку. — Мій тато страшенно не любить запізнень. Тому в тебе вже є одне очко не на твою користь. Треба буде щось вигадати, щоб задобрити його.

— Не переживай, ми впораємося, — усміхається Макс. — Але я радий, що ти переживаєш за мене!

— Я не переживаю за тебе. Мене хвилюють мої стосунки з батьками. Сваритися з ними не маю бажання і тобі не раджу. Особливо, якщо ти плануєш як і Кирило, пропонувати йому свої послуги.

— Не порівнюй мене з Кирилом, домовились? — Макс відразу посерйознішав, з його обличчя зникла усмішка, а прохання більше звучало як попередження.

Я не мала часу протестувати чи хоча б щось відповісти, бо потрібно було переключати увагу на батьків та Кирила з дружиною. До останніх мені байдуже, але раз я вже погодилася бути фіктивною дівчиною Макса, то ігнорувати їх я не можу. Прийдеться вдавати привітність.

— Всім доброго вечора, — привітався Макс. — Мені прикро, що ми не встигли вчасно приїхати, але обіцяю виправитися. Впевнений, що це наша не остання вечеря в такому складі, правда ж мила, — дивиться на мене і притягує за талію до себе.

Все виходить ніби по-справжньому, так як задумувалося. Тож я включаюся і підіграю Максу.

— Це все я винна! Не розрахувала часу для зустрічі з новим клієнтом, от і заставила всіх чекати. І Макса в тому числі. Він прочекав мене близько двох годин в ресторані. Вибачте.

— Тебе я готовий чекати, хоч вічність, — усміхається Макс і притягує мене ще ближче.

Мені здається, що він переграє, але я ж не можу сказати таке при всіх, краще потім поговоримо з ним про це.

— Тату, мамо, це мій хлопець Макс, — представляю його своїм батькам. Макс тисне руку татові і робить компліменти мамі.

Тато дивиться на «мого хлопця» з підозрою, тому обережно включається в розмову з Максом, але не проходить й 10 хвилин, як він по-троху починає піддаватися впливу його харизми. Мамина реакція передбачувана — вона в захваті від Макса. Ну, звісно як і кожна друга жінка. Я не веду статистику, але можу припустити, що так і є. Шалено магнетичний чоловік і з цим навіть не посперечаєшся.

Кирило з Міланою, на якийсь час відходять на другий план. І так було спокійно, забувши про їхню присутність.

— Не хочу відривати вас від знайомства, але нам з дружиною вже час. Дякую за гостинність. Ще побачимось! Сподіваюся з усіма, — Кирило обводить поглядом спочатку моїх батьків, а потім нас з Максом.

— Віро Іванівно, все було дуже смачно, — Мілана наостанок хвалить мою маму і міцно тримається за руку чоловіка. Але потай поглядає на Макса. 

Я це бачу і страшенно злюсь. Не розумію, для чого тоді вона кинула одного брата заради іншого? Цікаво, що відчуває сам Макс до Мілани? Мене це не має хвилювати, але на правах фіктивної дівчини виправдовую свою цікавість і дозволяю собі ревнувати.

Ми попрощалися з Кирилом та Міланою і нарешті зайшли в будинок. Макс правда ще збігав за віскі, тортом та букетом орхідей про які ми забули, коли виходили з автівки. Ото було радості, особливо в мами. Вона в мене взагалі дуже любить подарунки, особливо квіти та солодке. Здається такі прості і невибагливі речі, а приносять їй стільки радості.

Вечеряти ми відмовилися, бо обидвоє були шалено втомлені. Батько не наполягав, але взяв з нас обіцянку, що ми залишимось на сніданок і посидимо всі разом нікуди не поспішаючи.

Я з Максом піднялися до моєї кімнати на другому поверсі. Коли тобі майже 30, то ночувати в різних кімнатах зі своїм хлопцем м’яко кажучи дивно. Тим більше спальня моїх батьків не так далеко і якщо вони побачать, що Макс ночував окремо, то виникне надто багато питань. Тому я без протесту, прийняла той факт, що сьогодні Макс спатиме в моїй кімнаті. Місця є багато, а підлога тепла. Нічого йому не станеться, якось переб’ється одну ніч на підлозі.