Читати книгу - "Новорічні (не)щасливці, Емілія Дзвінко"

Макс

—  Проходь, — Наті впускає мене до своєї кімнати, а я неприховано розглядаю її. 

Відзначаю для себе вибіркові деталі, за які вхоплюється погляд — висока трикутна чорна полиця з книгами, але не художніми, по корінцях бачу, що це більше бізнес-література англійською мовою. Хороший вибір, я таке теж люблю читати. На стіні висять два фото в акуратних однакових чорних рамках — на одній з них усміхнена Наті в мантії магістра з дипломом в руках, на іншій дівчина кумедно обіймається з красивим хаскі. Любить собак як я. Приємно, що в нас є дещо спільне. Її кімната затишна, навіть попри те, що переважають чорні та сірі відтінки. Видно, що Наті мінімалістка і обирає практичні речі в інтер’єрі. Якщо чесно я давно вже не звертав увагу як виглядає кімната дівчат,  з якими проводжу час. Все, що мене хвилювало — чи є там ліжко і як швидко ми в ньому опинимося. До речі у Натиній кімнаті ліжко я також зацінив — велике і зручне, а ще великі панорамні вікна. Цікаво, який тут вигляд з вікна? Ми за містом і ліс неподалік, певне тут приємно прокидатися вранці. 

— Ти спиш на підлозі, тому можеш навіть не дивитися в сторону ліжка, — вириває мене з моїх думок Наті.

—  А ти не дуже то й гостинна, якщо готова свого гостя в першу ночівлю на підлогу відправити. Не боїшся, що замерзну, спину простуджу чи ще щось. 

—  На підлогу — це ж не голим на мороз, тож переживеш. Тим більше вона тепла.

—  Ми ж помістимося на цьому ліжку вдвох. Ти ж вже знаєш, що я не хроплю, не займаю багато місця, — нагадую її про спільну проведену ніч і вона одразу відводить погляд. Ніяк не можу зрозуміти, чому Наті злиться на мене, адже я впевнений, що тоді нам обидвом було добре. — А ще я обіцяю не приставати, якщо сама не захочеш, то як пустиш в ліжко?

—  Ні, — відмовляє Наті. — Ліворуч ванна, чисті рушники в комоді на другій полиці зверху. Йди, а я після тебе.

—  Я ж джентльмен, тож пропускаю леді вперед. 

—  Гаразд, як хочеш, — Наті зникає за дверима ванної. Чую як ллється вода. Чудово!

Я тим часом роздягаюсь, лягаю на ліжко і вкриваюсь ковдрою. Нехай тепер спробує мене звідси посунути. На підлогу точно не піду спати. Подумки усміхаюсь наперед смакуючи реакцію Наті. 

Дівчина виходить з ванної у фланелевій піжамі зі штанами без натяку на зваблення. Але моя пам’ять та уява працюють прекрасно, тому вдягни вона навіть мішок я все одно буду реагувати на неї. Її п’янкий трояндовий запах лоскоче ніздрі навіть на відстані. До неї хочеться торкатися і пестити. Як же втриматися, коли так шалено хочеться.

— Ти чого тут розлігся, ану вставай, — термосить мене за руку дівчина, бо я вже встиг закрити очі і вдаю, що сплю. 

Наті наполеглива і не збирається здаватися. Вона стягує з мене ковдру, а потім вхоплює подушку, яку раніше поклала на підлогу і починає мене гамселити нею. Я різко хапаю її за руку і тягну на себе.

— Попалася, — тримаю її міцніше, але вона продовжує брикатися і товкти мене кулачками в груди. 

Зупиняється лише тоді, коли розуміє, що сидить на мені верхи, а мій член впирається твердістю її між ніг. Наті намагається встати, але я не даю, утримуючи за стегна. 

—  Пусти, —  виривається Наті. 

—  Тобі подобається зверху! Я пам’ятаю з минулого разу.

—  Ми так не домовлялися, — шепоче Наті. В напівтемряві це звучить так спокусливо, що я готовий слухати її голос навіть тоді, коли вона буде катом.

—  У тебе щоки вкрилися рум’янцем, зіниці розширені, шкіра в мурахах … Наті, знаєш, що це означає?

—  Це нічого не означає. Відпусти, — продовжує протестувати дівчина, але моє терпіння дає тріщину і я дію.

—  Не хочу відпускати, а поцілувати тебе хочу страшенно, торкатися хочу, обіймати і слухати звуки твого задоволення, коли ти зі мною.

—  Це порушення умов …

Не встигає договорити Наті, бо я закриваю її рота поцілунком. Вона спочатку вагається, а потім  відповідає. 

—  Сприймай це як виняток з правил, якщо ми обоє хочемо одного й того ж, це не порушення, а потреба переглянути ці умови, — я різко підіймаюся утримуючи дівчину в своїх руках, далі підминаю Наті під себе. Ніжно цілую губи, опускаюся до шиї і нижче,  руками стискаю стегна. Дівчина видає тихій стогін. Я сприймаю це як знак діяти далі і нас обидвох накриває поглинаюча лавина насолоди.

Вранці я прокинувся першим і декілька хвилин спостерігав як в моїх обіймах мирно спить Наті. Така розніжена і домашня, що хочеться тримати й не відпускати від себе, а краще взагалі не вилазити з цього ліжка і не виходити з кімнати.  Давно вже мене так не вело від дівчини. Якщо розібратися, то крім Мілани мене взагалі ні до кого так більше не тягнуло. Всі інші — лише інтрижки та одноразові побачення.

Є ще Міла. Але в нас з нею не має тих почуттів, від яких зносить дах. Треба буде спробувати розійтися з нею по доброму, бо зараз розумію, що зробив помилку. Не потрібна вона мені, коли є Наті. Уявляю, який розбір польотів вона мені може влаштувати, але більше не бачу сенсу продовжувати наші стосунки. 

Вигляд з вікна, як я й думав, чарівний. Добре видно замерзле озеро, що на сонці переливається ніби вкрите діамантовою кіркою, а біля озера невеликий лісок. Уявляю як тут літом відпочивається. Стоп, я кудись не туди забігаю думками. У мене фіктивні стосунки і мене це не має обходити. Я отримую свою частину бізнесу і поїду у штати. Мене нічого не тримає тут. Це головне і треба частіше собі нагадувати для чого я затіяв усю цю гру.

Приймаю душ, одягаюся і спускаюся вниз. Хочу приготувати Наті каву в ліжко. Впевнений, вона буде шокована, але, сподіваюся, що це допоможе її трохи розслабитися і не накручувати себе через нашу ніч. Ми обоє дорослі люди, тому взагалі не бачу проблем в тому, що нас тягне одне до одного. Це навіть добре, бо так наші стосунки видаватимуться більш правдоподібними. Нам приємно і для справи корисно. Подвійне комбо. 

На кухні я швидко знаходжу каву. Помітно, що її в цьому домі люблять адже в наявності є декілька видів. Оцінюю кожну баночку. Обираю бразильську. Для ранішнього кавування в самий раз. У ній майже відсутня кислинка і насичений м'який присмак. Готую її в гейзерному чайнику, а не в кавовій машині, щоб зберегти максимум аромату. За приготуванням не помічаю як в кухню заходять.