Читати книгу - "Мій коханий ворог, Alek Sandra"

Овчаренко Тимофій Аркадійович - генеральний директор юридичної фірми "Зевс". Так, саме верховний бог "Олімпу" Зевс - втілював поняття могутності та влади, тому його ім'я стало назвою фірми. Адже, Феміда - богиня правосуддя, була другою законною дружиною Зевса, згідно із давньогрецьких міфів. Батько Тимофія любив все античне.

Тимофій сидів в своєму розкішному кабінеті і поглядав у вікно. Було вже близько півночі, та йому все ще не спалося, він думав про Антона і потягував віскі з льодом. Через вікно пробивалося яскраве місячне сяйво і трохи освітлювало кабінет.

З того часу, як Антон потрапив в те страшне ДТП і переїхав в Штати, вони майже не спілкувалися. Аж не віриться, що пройшло вже цілих 5-ть років. Час невблаганний.

Тимофій знав, що у нього є внук - Святослав, адже постійно слідкував за діяльністю Віоли. Ольга Іванівна - мати Віоли, заборонила йому наближатися до них, навіть на гарматний постріл. Він всеодно таємно спостерігав за їхнім життям. Але, сам Антон досі навіть не підозрював, що у нього є 5-ти річний син. Тимофій так і не міг наважитися розповісти йому про це. Адже той, міг ще більше зненавидіти його. До нього ще досі не повернулися спогади і він спокійно жив в своє задоволення. Лікарі говорили, що пам'ять може повернутися в будь-яку мить. Наприклад, в стресовій ситуації чи в аналогічних подіях, через які зникла. А можливо, підсвідомість пацієнта навмисно блокує спогади... Все залежить від пацієнта!

У Тимофія із сином ніколи не було нормальних стосунків, вони відверто ненавиділи одне одного. А все тому, що Антон так був схожий характером на Неллі - його колишню дружину. Вона втекла у Штати і вискочила заміж за якогось відомого дизайнера. Пояснивши свій вчинок тим, що більше не може терпіти нестерпний характер Тимофія. А він у нього справді був нестерпним! І тут знову... Велике кохання його єдиного сина - теж дизайнерка і це бісило Тимофія із самого початку. Яка мати, такий син...

***

Нічний спкій порушив телефонний дзвінок. Тимофій, аж підскочив на кріслі від несподіванки, так і інфаркт дістати можна:

- Якого біса, Давидов? Ти бачив котра година? - накричав він на свого підлеглого.

- Шеф, я знаю. Пробачте. Але це терміново! - захекався той.

- Що сталося? - він напружився.

- Хтось копає під Віолету... Особливо їх цікавить її син! - тихо прошепотів він. - У мене погане передчуття!

- Дідько! Дізнайся хто це і що йому потрібно від них?

- Добре, шеф! Але, боюся це може бути пов'язано з Антоном. Ви ж знаєте, скільки в нього ворогів? І скільки людей хоче його смерті! - голос знизив тон. - А якщо хтось дізнається про його сина, то...

- Стули пельку! Повідомляй мені про всі деталі! - Тимофій розлючено запустив телефоном в стіну. Телефон з гучним шумом вдарився об стіну, відскочив від неї і розлетівся осколками по підлозі.

- Ок! - але на тому боці було чутно лише коротке "пі-пі-пі"...

Що за хрінь? Ніхто не повинен дізнатися про те, що в Антона є син, а особливо - він сам! Адже, та аварія 5-ть років тому, була зовсім не випадковою, все вказувало на спробу вбивства, але доказів не було. І розслідування зайшло в глухий кут, справу кваліфікували, як нещасний випадок, щоб по-швидше закрити. Та для самого Тимофій, вона так і залишилася не розкритою.

Антон звичайно теж нічого не знав про це. Все зберігалося в суворій таємниці. Тимофій сподівався, що згодом дізнається, хто хотів вбити Антона. Можливо, якщо б він все згадав, то у нас би з'явилися нові зачіпки... Але, краще хай все залишається так, як є!

Ой-йо-йой, назрівала справжня буря...