Читати книгу - "Війни Міллігана"

аллен повернувся у свою кімнату і вирішив триматися від Келлі якнайдалі — новий наглядач налякав його, хоча й не розізлив. Здавалось, аллена взагалі більше нічого не злило — це можна було пояснити лише тим, що рейджен десь поряд зі сценою.

Раптом почувся короткий стук у його металеві двері. Вони відчинились, і у кімнату зазирнув Ґейб з блідим обличчям.

— Боббі повернувся, — мовив він слабким голосом. — Він у себе…

аллен кинувся коридором до кімнати Боббі, розчинив двері і завмер, не здатен повірити своїм очам. Очі Боббі закривали чорно-сині набряки. Зі зламаного носа текла кров. Побиті губи набрякли.

— Бісові садисти! Сучі діти! — заволав аллен.

Груди Боббі щільно вкривали синці. Обидві руки були замотані бинтами — назовні визирали лише сині пальці. На правій руці на вказівному пальці не було нігтя.

— Може, воно було того варте, Боббі. Рузолі не віддав Богу душу, але ми навряд чи його побачимо.

Наступного ранку кевін опинився в кімнаті з умивальниками. Сонце ще не встало, і зсередини на вікнах намерзла паморозь. Він поморщився і потер носа — шкіру запекло, наче він його відморозив. У жерстяному дзеркалі побачив налиті кров’ю очі. Спробував умитися холодною водою, але це не допомогло. Ноги вже боліли від холоду, настрій був кепський. кевін глянув униз і побачив, що стоїть босий на підлозі. Добре, що комусь хоч вистачило мізків одягти дві пари шкарпеток. Він попрямував назад у свою кімнату, але вперся в зачинені двері — хоча кімнати всіх інших пацієнтів були відкриті.

— Якого дідька?!

Розлючений, він пішов у коло. Не те щоб йому дуже хотілося спілкуватися з новим головним, але доведеться бути ввічливим, щоб уникнути зайвих проблем для Біллі. Він прокашлявся, щоб привернути до себе увагу й заговорив:

— Містере Келлі, я вийшов умитися до сніданку, а коли повернувся — виявилося, що мою кімнату зачинено.

– І що? — гаркнув той.

— Я б хотів взутися, перш ніж іти снідати.

— Обійдешся!

— Що?

— Я сказав: обійдешся!

Мабуть, хтось щось накоїв. Можливо, це через те, що Учитель на суді погано говорив про доктора Мілкі, доктора Лінднера та клініку.

— Але я ж не зробив нічого поганого! Я хочу подати скаргу!

— Ану пішов геть із кола! — заволав Келлі.

— Та пішов ти в сраку! Хочеш, щоб я вийшов, — тобі доведеться мене винести, йолопе!

Флік та Оггі схопили його під руки і жбурнули в ізолятор, розташований за столом. кевін чекав, що йому на порятунок прийде рейджен, але захисник не з’являвся. За ним грюкнули залізні двері. кевін опанував себе і спробував лишитися на сцені: якщо рейджен не квапиться допомагати, йому доведеться самостійно захищати себе від цих садистів.

артур був вражений здатністю кевіна адекватно поводитись у різних ситуаціях. Йому вдалося довести свою корисність родині, за що артур позбавив його статусу небажаного й долучив до привілейованої групи.

денні сидів на металевій пластині, що слугувала ліжком в ізоляторі. Йому було страшно і холодно. Він підтягнув під себе ноги, щоб хоч трохи зігрітися. Тут, мабуть, було градусів сорок[9].

— Що трапилося? — вголос гукнув він. — Хто що тут накоїв?

Треба бути сміливим. Йому вже майже п’ятнадцять, і треба довести старшим, що він достатньо дорослий для того, щоб йому довіряли діяти самостійно. З-за дверей почулося човгання — значить, пацієнти йдуть на кухню. Щоправда, незрозуміло, на сніданок чи на обід — денні вже давно не був на сцені.

Почулося цокання підборів, і Келлі крикнув через двері ізолятора:

— Міллігане! Твоя таця!

денні підвівся, щоб узяти їжу, аж раптом двері розчинилися: Келлі схопив його за волосся і притис до підлоги. Ніякої таці у нього не було — новий головний наглядач надурив його!

Келлі вихопив свій дріт-батіг і лишив на спині денні три пекучі смуги. А потім, не перестаючи гуляти батогом по спині, кілька разів устромив носки ковбойських чобіт йому під ребра. денні мішком звалився на унітаз, а Келлі вийшов, хряснув за собою дверима і миттю зачинив їх на ключ.

денні катався по підлозі під залізним ліжком. Тіло били дрижаки.

— За що?! Що я такого зробив?! Чому дорослі чоловіки завжди ображають хлопчиків? — здавалося, з очей котяться не сльози, а кров. — рейджене! Де ж ти?! — плакав він.

Десь за півгодини прийшов черговий психолог і випустив денні. Серед його обов’язків було стежити, щоб пацієнти в ізоляторах могли витримати покарання. Синці денні він ніяк не прокоментував.

Витираючи кров з носа, денні поплентався у свою кімнату. Їсти вже не хотілося. Ще в коридорі він помітив, що у дверях стояли начальник Келлі й товстун Оггі. Стало страшно, але він не спинився. Аж раптом побачив, що в коридорі валяється клітка Зигмунда та Фройда. Папір, з якого вони влаштовували собі гніздо, теж лежав назовні.

денні боком пройшов повз наглядачів, намагаючись знайти піщанок Річарда — вони ж мають бути десь тут.

— Міллігане, нам начхати, що там сказав суддя, — з усмішкою мовив Келлі. — Тут усе зміниться. Тож у мене для тебе повідомлення: другий страйк!

Він вийшов геть і зацокотів чоботами об підлогу.

денні з острахом оглядав кімнату і пошепки звав гризунів. Він подивився під ліжком, перевірив усі кутки — марно. Зрештою денні опустився на коліна і зазирнув в унітаз — обидва були там. Він тремтячими руками дістав тваринок, сподіваючись, що вони ще живі. Хлопчик відчайдушно благав, аби це все було лише сном. Річард довірив йому своїх улюбленців, і денні сам уже встиг до них прив’язатися.

Він обережно поклав Зигмунда на шафку і спробував легенько надавити на спинку, щоб видавити воду. Виявилося, що хтось наступив на звірятко чоботом, перш ніж кинути у воду.

Треба розповісти про все Боббі Стілу. Він завжди знає, що робити. денні побіг у кімнату друга аллена, але там нікого не було. Усі його речі кудись поділися.

денні запитав у Джоуї Мейсона, куди подівся Боббі.

— Вранці повезли у в’язницю, — пояснив той.

Господи, Річард повернеться після суду й дізнається, що Зигмунда та Фройда більше немає, а Боббі тут уже не буде, щоб утішити його. Від цієї думки стало так кепсько, що денні заплющив очі й пішов геть зі сцени.

Розділ 8

«Барбекю на колесах»

(1)

Коли Алан Ґолдсбері дізнався, що його підзахисного побили, він негайно написав скаргу в суд. Суддя Кінворсі призначив місцевого адвоката Джорджа Катмана його guardian ad litem.[10]