Читати книгу - "Голова Якова, Любомир Андрійович Дереш"

зустрічати Богуса самій за сніданком. Скоріш за все, то був день флейти — день видихів

на самоті: зітхання від смутку, втомленого зітхання, зітхання за коханим. А ще зітхання від

праці, від оргазму наодинці, від куріння блакитного логосу, від полегшення і від

безглуздо потраченого дня. Майя зрозуміла, що флейти — її астрологічний знак у космосі

Якова. При згадці про Якова ставало самотньо.

Самотньо зустрічати Богуса випало саме па флейти.

4.

Майя вчила з Іваном уроки, бо вирішила замінити йому матір. Вона багато читала, знала, що

це перенесення, розуміла, що тут замішані спогади про Анатолія. Нічого більше

зробити з цим не могла.

Вона загубила свій шлях ще там, у дитинстві. А блукати у пітьмі більше сил не було.

Вона поставила все на Якова і гадала, що він приведе її назад, у початок всього. Туди, де

вона втратила себе.

Де смисл, сильніший, ніж рік 2012, туди, де є заради чого жити і є за що вмирати. Де є

щось більше, ніж нейрофізіологічні реакції, і де не конче має відбутися те, що вона

побачила у снах і витлумачила з жестів та поглядів.

Але завтра вона буде плакати не через печальний зміст своїх снів. На ранок вона

розбереться у символах свого сновидіння, зробить висновки — і нічого не зміниться.

Майя знала це і нічого не могла вдіяти. Вона падала.

Майя запалила ароматичну паличку. На упаковці з паличками вона прочитала гасло

фірми — найкращий рекламний слоган за всю історію людства. «Everyone has a reason to pray — кожен має причину помолитись». Хіба не фантастично?

Вона помітила в собі схильність брати над ним верх. З Іваном вона мала незаперечну

перевагу бо хто він такий? Йому заледве виповнилося чотирнадцять, представник

нарцисичного покоління емо. Не чув про гештальт-терапію Вілбера, не сягав по Юнґа і

Ґрофа, не замислювався, що з усім цим потім робити.

Майя бачила сценарій їхньої взаємодії, намагалася вийти з нього і розуміла, що сама ж

хоче ще.

Вона підтягувала його англійську відеолекціями Кена Вілбера із Youtube. Лекція, котру

вони дивилися, була присвячена вищим холопам еволютивного проекту — тонкому і

причинному рівням. Для малого ця лекція була приречена на нерозуміння, і Майя чекала, коли той покаже невдоволення. Малий сопів, але перекладав речення за реченням

уголос, зупиняючи фільм на кілька секунд.

Each of you has the sense of "I am", and recognition of I-am-ness signifies the presence of Big Mind, — говорив маленький Кен Вілбер з монітора.

— «Кожен з вас має… сенс»…

— Відчуття, або переживання, — підказувала Майя.

— «…має відчуття або переживання»… оф… «переживання "я є" і»… не розібрав.

— «І розпізнання стану Самості позначує присутність Великої Свідомості». Слухай

уважніше. — Майя пустила відео далі.

— You're aware of your own I-am-ness right now. It's the unavailable guide to big mind, and the only way to this is to be aware of the only think — the presence of I am… I am… I am…

I am… I am… I am… I am… I am… I am… I am… I am…

— Заїло, — прокоментував Іван.

Майя з роззявленим ротом дивилася на екран. Екран сіпало у петлі, голос Кена Вілбера

повторював з колонок:

— I am… I am… I am… I am… I am… I am… I am…

— Неймовірно, — промовила вона. — Ти зрозумів, що сталося?

— Дай перезавантажу його, — відіпхав її Іван.

— Зачекай. Ти вдумайся, що сталося!

— А шо сталося?

— Комп'ютер потрапив у стан Біґ Майнд, про який говорив Вілбер! Наш комп'ютер

щойно усвідомив себе, знайшов своє Я! Прикинь, воно працює!

Іван не довіряв її захопленням.

— Ти усвідом! Комп'ютер зрозумів, що він існує. Це самадхі. Ми з тобою стали

свідками самадхі. У нас у домі з'явилася просвітлена істота. Ти знаєш, що сім'я, в якій

народився прогвітлений, благословенна Богом, тому що він молитиметься не тільки за

сім'ю, а й за все село?

— I am… I am… I am… I am… I am… І ага… I am… — повторював комп'ютер.

— Я в це не вірю, — буркнув Іван.

— Ти б ще спитав «що воно йому дає?» — розсміялася Майя. — У цьому домі

стаються чудеса!

Іван піднявся і висмикнув з розетки трійник, до якого був під'єднаний комп'ютер. Монітор

погас, комп замовк.

— Ти що зробив? — спитала Майя.

— Він перезавантажиться, і все буде нормально.

Наглість, яку Майя почула в його інтонаціях, у його лінивій, пасивній, блудливій позі, розігнала Майчину злість до небезпечного градусу, і дівчина гепнула його рукою по сраці.

Раз, другий, третій…

— Ай, ти шо робиш! — обернувся Іван. Майя схопила його за руку, смикнула до себе і

стала періщити долонею по цій наглій, самовдоволеній дупі. Іван видерся. Під горло їй

підступили сльози.

— Ти шо, здуріла?

Її рука гуділа і пекла. Умастила вона добре йому. Так йому і треба. Інакше з ним

розмовляти не можна.

Майка піднялася і мовчки вийшла з кімнати.

— Гей, ти чого? — почула вслід. Безсилля й злість стискали їй горло, але

Майя так і не змогла розплакатись і почала збиратися на прогулянку.

Просто все це зайшло надто далеко. Надто хворобливо. Надто надривно. Вона загралася.

Все, що вона хотіла, — помститися, не більше. Натомість надривалося щось у зовсім

іншому місці.

Завжди воно так. І головне — у поле ж не втечеш від себе. Довкола — сама ти.

6.

Того ранку Майя прокинулася, коли Якова вже не було в ліжку. Вона згадала, що

відбувалося днем раніше, згадала, що Яків спав окремо, згадала сцену з Йолантою і

Матвієм. Подумала, що її кінець таким і має бути. Психодрама, яка завжди з тобою.

Майя відігнала ці думки. Насправді все чудово.

Тільки от ця діра на серці, а так все чудово.

По вікну барабанив дощ.

7.

На історії з Іваном вона всерйоз перейнялася тим, що з нею відбувається. У глобальних

масштабах. What the blip do we know, так би мовити.

Була неділя. Яків замкнувся в себе. Ще нічого не відбулося, але Майя вже знала, що

сьогодні вона пройде точку неповернення.

Циклон з Півночі ще тримав небо у сірій шкаралупі, і тільки на заході з-за хмар

пробивалося світло, від чого небесний купол малювався золотом. Сонце було тьмяним, зимовим, нагадувало чи то комету, чи то гаснучу зірку.

На півнеба вигравала веселка. До веселки їй не було діла. Майя сиділа, обіперши голову

рукою, і циркуль, яким вона креслила календар, повис у руці. Аркуші паперу згорнулись у

рулони.

Собака,