Читати книгу - "Поза законом, Олена Федорова"

      Але та лише мовчала збентежено.

     – Ходімо в твій кабінет. Я покажу тобі твоє робоче місце, – запропонував Дмитро та Лола згідно кивнула головою.

     Опинившись у кабінеті, вона ніби в напівсні дивилася на предмети, які, за словами Ульяша, вона мала знати. Але, стіл здавався цілком звичайним. І теки на ньому теж були нічим не примітними. Вона почала витягувати ящики та розглядати вміст.

      Тут її погляд натрапив на целофановий пакетик із прозорими скельцями.

      – Пам'ятаєш, що то таке? - дбайливо глянув на неї супутник.

      Лола уважно покрутила в руках пакетик і здивовано знизала плечем.

      – Гаразд, залишимо це на потім. А що ти на це скажеш? – І він показав їй якісь документи.

     Дівчина сіла за стіл і прочитала: Висновок експерта. ПІБ – Покотило Іван, 22 роки ... Вона почала уважно читати.

     Побачивши, як вона намагається вникнути в справу, Ульяш навшпиньки вийшов з кабінету. Це добре, що її зацікавила експертиза. Напевно, так вона швидше зможе пригадати все!

    Поки він закінчив писати пару висновків щодо нетравматичної смерті, і продиктував їх Вадиму, дівчина прочитала експертизу і втомившись вирішила повернутися в травматологію.

    Вона вийшла з кабінету, зробила кілька кроків коридором і побачила свій самокат. Її зацікавив цей предмет. Вона підійшла до нього і почала його розглядати, а потім стала на підніжку.

    – Гей-гей-гей, ні, не зараз! — квапливо закричав Ульяш, боячись, що вона може впасти. – Як тобі самокатик? Класний?

      Лола кивнула головою. 

      – Він здається мені таким знайомим!

     – Ще б! Ти на ньому щодня на роботу їздила!

     – То це мій? Ось чому він мені здався...

    – Все відмінно! Ось побачиш – пам'ять до тебе скоро повернеться! – радісно вигукнув Діма. – Ти зараз не гвалтуй себе! Просто забий! Пам'ять повернеться обов'язково сама собою! А ти не думай про це!