Читати книгу - "Техно, Стружик Лев"

Леон почав хвилюватися, чи випадково за ним не стежать з відеокамер, тому різко запитав Баса:

— Басе, у мене є запитання: за нами ніхто не стежить?

— А хто б міг за нами стежити? — нерозумів Бас.

— Я стосовно твого колишнього хазяїна, — Леон показав пальцем на дах його будинку. — У нього немає відеокамер?

Бас зісканував будівлю колишнього його хазяїна, і дав відповідь на запитання:

— Ні. Відеокамер у нього немає, окрім того, що має їх у своїй комірчині, бо хвилюється за те, щоб ніхто не вкрав овочі та фрукти з його городу.

— Он, як! — вигукнув Леон. — Тоді, ми хоч в безпеці. І де ж твоє лігво, ти казав? — перепитав Леон, бо почав думати, що він з Басом пішов не туди.

— Воно вже тут, — відповів Бас. — Встаньте біля мене, будь ласка.

Леон став біля Баса, і коли Бас одразу сказав відступити, відкрився люк у потаємне місце Баса. Це й було його секретне лігво. Попросивши залізти сюди, Леон пішов за Басом під землю, де за ним зачинився люк.

Прохід був занадто вузький: на початку він то сягав росту Леона, але далі лише скорочувався та скорочувався, аж поки Леон не почав питати Баса, коли вони дійдуть до його секретного лігва. Бас у відповідь:

— Зачекайте ще кілька секунд. Ми вже близько.

І справді: вони вже дійшли до секретного лігва Баса. Діра у його прохід був занадто малим, тому у нього проліз лише Бас, а Леон як наштовхнеться з усіх сил вперед, так й впаде він на місце, у якому є секретне лігво Баса.

Тут було гарно: було стільки картин, згенеровані ШІ та намальовані відомими художниками; багато фотографій, з яких більшість була з Берліну; різних штучок, ключів, кодів, батарейок та ще мільйони картів, які постійно малює Бас без генерації ШІ. Це все здивувало Леона, що він навіть сказав:

— Ого! Яка краса! Як ви все це добуваєте?

— Коли я з хазяїном їхав до Берліну, то часто беру різні штуки, як карти скарбів, аксесуари, прилади ШІ, і таке інше, — пояснив Бас. — А ще, я часто у Берлін беру свій фотоапарат, щоб пофотографувати не тільки себе, а й хазяїна і моїх друзів.

— Ви маєте друзів? — здивувався Леон.

— Аякже, — відповів Бас. — У мене є троє найкращих друзів: Карл, Марті і Ребекка. Це так добре мати з собою друзів, які ніколи не відмовлять себе у дружбі зі мною! А які у вас друзі є?

— Вам пощастило, — порадував Леон Баса. — Я також маю три найкращих друзів: Альберта, Вільгельма та Фрідріха. Вони не тільки мої найкращі друзі, а ще й помічники моєї музики! Іноді допомагають, але не забувають про мене.

— Радий, що у вас також троє друзів, — посміхнувся Бас. — Кожна людина не може мати занадто багато найкращих друзів. Лише три чи чотири або п'ять — вистачить, — пояснив він.

— Хм... Ви праві, як завжди, — погодився Леон. — Не дарма OpenAI створила вас у цьому світі.

Джон почав дивитися на фотографії, зроблені Басом. Він побачив багато чого цікавого, зокрема його зацікавила фотографія, де Бас радіє з дівчиною.

— Цікаво, а це хто на цій фотографії? — запитав його Джон.

Бас поглянув на фотографію, дістав її... І посміхнувшись, сказав:

— Це моя дівчина, — Елізабет. Вона недавно приїхала жити у Берлін ще три місяці тому. Ми з нею часто гуляли, розповідали різні історії, пили та їли енергію... Але згодом, три дні тому, вони просто поїхала звідси, залишивши мені електронного листа. Ох, як я хочу її знову побачити... — на його сенсорному обличчі (екрані) почали з'являтися серця.

Леон проглянувся по фотографіям далі. Він бачив багато чого дивного, особливо смішні фото, де Бас випадково зробив щось погане колишньому хазяїну. Леон засміявся:

— Ти ба! А я не знав, що ти щось погане робив, Басе! Ха-ха-ха!

— Аякже, я ж тоді починав щось домашнє робити для нього, тому робив дещо погане, — пояснив Бас. — Я не маю на увазі, що я був поганим роботом. Я люблю допомагати людям, особливо, коли вони просять мене писати твори.

— Так! Хе-хе... — погодився Леон, аж поки він не побачив фотографію Берліну... Берлін. Те ж саме місто, у якому завжди красиво та чисте повітря! Тому, коли Леон побачив цю фотографію, він згадав погані моменти, які там відбулися. І знову він задумався:

„Ох, Берліне... Що я накоїв? Навіщо я кинув Берлін заради того, щоб кудись помандрувати? Хотів поїхати в нікуди, але полетів до Мадриду у Іспанію; суперзлодій Викрадач Енергії вкрав енергію з літака, і він впав на землю, де я ледве не постраждав; я просто кинув місто без попередження моїх фанатів! Треба хоч якусь публікацію у соцмережах зробити, але не вдалося, бо я був цей час у літаку! Тепер, усі мої речі пропали, їжі немає, доведеться тоді сидіти на цьому місці мертвим і голодним! Я — ідіот, Леоне! Я — ідіот, тому що кинув своє рідне місто, у якому я народився та в якому жив! Я — ніхто!“

Він гірко заплакав, що дало Басу хвилювання, чи не ображаєшся на нього Леон. Тому, він спокійно підійшов до нього, і запитав:

— Що сталося, Леоне? Я бачу, що ви засмучені.

Леон не хотів нічого казати Басу, але не витримав, і сказав:

— Пробачте, що змушую вас занепокоїтися. Просто... Зараз я вам усе докладно розповім.

І Леон розповів усю історію, яка відбулася на протязі усіх діб: від початку нашої історії, до літака, який розбився із-за суперзлодія Викрадача Енергії. Басу було цікаво це слухати, тому він відповів на всю історію Леона:

— Жалію вас, Леоне. Ми ітак у самій небезпеці, коли суперзлодії атакують нас. Але ми віритемо, що їх кинуть у в'язницю та змусять припинити це божевілля, яке ітак відбувається у нашому місті, особливо у світі.

— Тому я й збираюся туди повернутися! — сказав Леон, і стиснув кулаки: — Я повертатимуся до Берліну! Але спочатку... Мені треба дізнатися про місце, у якому ховається один секрет...

— Який секрет? — незрозумів Бас.

— Я хочу розкрити секрет виникнення музичного стилю техно, — пояснив Леон. — Ти знаєш, де таке місце знаходиться для його знаходження?

Бас дуже сильно задумався. Він завантажився й вигукнув: