Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Не дівчина не чародія, Максим Вазанов 📚 - Українською

Читати книгу - "Не дівчина не чародія, Максим Вазанов"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не дівчина не чародія" автора Максим Вазанов. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 35
Перейти на сторінку:

– І «так», і «ні», – Джейран відповіла рішуче та, водночас, неоднозначно.

– Ти казала, що ніби я «не можу мати щастя»… Так? А бути королем, отже, можу?

– Карколомна історія! – чародійка дзвінко розсміялась. – Натобі! Таке вигадав! А я не очікувала! – і змінила тон на переможний. – Зверни увагу, що твій план не спрацював.

– Ти втрутилась?

– Ну, взагалі, «так», – погодилась чародійка. – Інакше, фінал міг бути будь-яким.

– Отже, можу? Бути королем?

– Може й так, – Капітан задумливо знизала плечима. 

– І, все одно, не можу бути щасливим.

– Утім, я казала про інше – саме про «Ліку».

– Я врятую її, – твердо заявив творець.

– Обережніше з обіцяннями. Це ж ти ласував… хм-м-м…  її силами – брав і брав… Ти б і далі викачував сили «Ліки». Ти тепер «Ліку» майже убив… – зітхнула Джейран. – Чи ти гадаєш, уся історія з походом торбадців на столицю нічого не коштувала твоїй коханій людині?

– Не знаю, що відповісти, бо не знаю, чи можна тобі вірити…

– А кому вірили люди, котрі натовпом пішли з тобою?

– Вони – живі? – перепитав творець.

– Один аркебузний залп, – Джейран жестом указала на капелюх. – Ось так, трохи вище голів! Тщ! І вони розбіглися виярками.  

– Радий, що вони не постраждали. Проте, мене хвилює Ліка.  

– Якщо хочеш урятувати «Ліку» – є один вихід – знайти чародія та забрати його чари, усю силу.

– Якого чародія?

– В цілому, будь-якого… Однак, насправді, є тільки один – Енчуткса.

– Це – ім’я?

– Так, це – ім’я мого ворога.

– Чому я повинен убивати твоїх ворогів?

– Тому що, він – єдиний чародій, кого я дозволю тобі вбити.

– А якщо «ні»?

– Тоді «Ліка» помре, – чітко відповіла Джейран.

– Мені не подобаються погрози.

– Це – не «погроза», а умова єдиної можливості.

– Припустимо… – дивлячись у вікно, сказав Сірий. – Мені намалювати перемогу над ним?

– Хіба ти не намалювався? Не начародіяв? – з утомленою посмішкою сказала Джейран. – Я перерізала цю пуповину між тобою та Сі. А Лі вивільнила ще раніше…

– Тобто я не зможу більше малювати події? І літати?

– Радше, ніколи.

– Як тоді я зможу подолати справжнього чародія?

Вона мовчки занурилася рукою в глибокий карман куртки та дістала звідти металевий предмет.

– Револьвер? – спитав творець.  

– Копія револьверу.

І Джейран, і митець – обидва знали, що револьвери украй рідко існують за межами книжкових сторінок. Тому що сорок років тому, у часи останньої великої війни, вони вважалися дуже небезпечною кривавою зброєю. Стрільці вважалися «убивцями» – їх убивали, їхні револьвери викидали в ріки, чи переплавляли в ковальських печах. А майстрами зброярами-револьверниками майже завжди були самі стрільці.  До того ж, револьвері давно заборонили в усіх цивілізованих землях.

Однак, на світі було ще багато фотографій цих убивчих механізмів – навіть у королівському замку Лиса.

– Так, мабуть, і виглядає справжній, – Сірий узяв револьвер у руки.

– Звісно, – погодилась Капітан. – І стільки ж важить…

– Це – якесь чародійство?

– План – простий, – заявила Джейран. – В місті Дубліс, біля міста Тур, стоїть храм Кберджа – бога револьверів. І, неважко здогадатися, там є вівтар зі справжнім бойовим револьвером.

– І набої? – перепитав художник, знаючи, що набої для револьверів є і були ще більшою рідкістю, ніж самі револьвери.

– Цей сплав куль для мене створив Глиб де Сімозер, котрий знається на таких секретах, – Капітан дістала з кишені п’ять набоїв.  

– Отже, я обміняю копію револьверу на револьвер у храмі? – недовірливо, обережно спитав творець.

– Проста відповідь буде «так», – погодилася Капітан. – Поки Лі та Сі будуть відволікати людей у храмі, ти вкрадеш револьвер – залишиш там копію. А потім у Турі ти сховаєш револьвер у таємному місці – там, де турці залишають записки чарівникам – прохання, благання, та й, нарешті, доноси… Звісно, це буде донос – повідомлення про те, що турським чародійникам загрожує Енчуткса…  

– Я згоден, – він додав. – Якщо це врятує Ліку…  

– Не бійся. Я теж буду там – буде бій – я буду відволікати Енчутксу, а ті інші, турські, заподіють головний смертельний удар. Бо, якщо чесно, чарами та револьвером можна досягнути значно більшого, ніж одними лише чарами, – Капітанка казала так, ніби то були якісь очевидні речі. – Я збираюся ніколи не програти. А твою присутність у місті ані він, ані його не-друзі – ніхто не відчує, тому що ти – не чарівник, – вона впевнено додала. – Ризикую тільки я.

1 ... 19 20 21 ... 35
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не дівчина не чародія, Максим Вазанов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не дівчина не чародія, Максим Вазанов"