Читати книгу - "Повноліття на все життя , Стася"

                           Підтримка серед темряви

Вона була впевнена, що тепер залишиться одна.

Її вибір змінив усе.

Вона не вбила людину, але вбила вампіра.

І хоч це був монстр, він був одним із клану.

Аліса думала, що після цього всі відвернуться від неї.

Що вона залишиться одна.

Але вона помилилася.

1. Селена — несподіваний союзник

Коли вона вийшла з кімнати, Селена вже чекала на неї.

Вона сиділа на підвіконні, її темне волосся падало на плечі, а в руках вона тримала кубок із кров’ю.

— Ну, вітаю. Ти вижила, — сказала вона з усмішкою.

— Я не хочу святкувати це.

Селена підняла брову.

— Чому? Ти змогла показати, що ти не слабка. Ти знайшла свій шлях. Чи тобі ще треба схвалення?

Аліса стиснула губи.

— Я не хочу ставати однією з них.

Селена засміялася.

— О, дівчинко, ти вже не людина. Але знаєш що? Це не означає, що ти маєш бути таким же чудовиськом, як вони.

— Ти не згодна з кланом?

Селена нахилила голову.

— Я граю за своїми правилами. Але знаєш що? Ти не одна.

Аліса подивилася їй у очі.

І вперше відчула, що хтось не засуджує її, а розуміє.

2. Рейн — тихий захисник

Коли вона виходила у двір, її вже чекав Рейн.

Він стояв, спершись на стіну, схрестивши руки на грудях.

— Ти виглядаєш жахливо.

— Дякую, тактовність — це твій талант, — пробурмотіла Аліса.

Він не посміхнувся.

— Я знаю, що ти думаєш. Що ти стала таким же монстром, як Лукас.

Вона не відповіла.

— Але ти не така. Якщо б ти була, ти б не мучилася. Ти б отримала задоволення. Ти б хотіла ще.

Вона згадала, як на мить їй сподобалося це відчуття.

Але вона боролася з цим.

І Рейн це бачив.

— Ти зробила вибір. Він не був легким, але ти не зрадила себе. І це важливо.

Вона ковтнула клубок у горлі.

— Але що далі?

— Далі тобі треба знайти своє місце. Якщо ти не підеш шляхом клану — то який твій шлях?

Вона не знала відповіді.

Але знала одне:

Вона була не одна.

І це давало їй надію.