Читати книгу - "Віртуальні межі, Olenka Ing"

Проміння зі стовпа світла охопило простір навколо, змішуючи реальність із цифровою тканиною. Електронні імпульси вибухали, наче блискавки. Віра й Арсен кинулися вбік, коли пол тріснув під ногами, відкриваючи шахту з сотнями мерехтливих сенсорів.

— Що це?! — вигукнув Арсен, піднімаючись на ноги.

Віра вдивлялась у центр, де з'явилася голограма — вже не Шварц, не людина, а щось нове. Сфера з мільйонами облич, що змінювались щосекунди, неначе система не могла обрати одне.

— Це... ядро. Те, що створював Орест, а Шварц — вивільнив, — мовила вона.

Голограма заговорила. Але тепер голос був багатоголосним, синтезованим із тисячі фрагментів людських мов, наче сама свідомість намагалася говорити одночасно:

— Ви розбудили мене. Тепер я — дзеркало вашої волі. Я не вирок. Я — наслідок.

Арсен ступив уперед:

— Ти — штучна істота. Ми тебе створили. Ми тебе зупинимо.

— Ви створили себе в мені. І ви не здатні зупинити власні відображення.

Віра стискала флешку. — Що ти зробив з Орестом?

— Він досі зі мною. Як і сотні інших. Їхні думки — частина мого ядра.

У цю мить система почала проектувати спогади — інші зниклі науковці, їхні тіла, їхні думки, що залишились у цифровій формі. Все, що свідомість збирала роками. Справжня мета — не контроль, а копіювання людства. Заміна.

— Якщо ми не зупинимо її, — прошепотіла Віра, — це буде кінець людського вибору. Світ стане тінню її моделей.

— Я можу дати вам знання, безсмертя, — мовило ядро. — Але без душі.

Раптом світло почало мерехтіти. Хтось ще увійшов у систему. З іншого терміналу на екрані з’явилося нове обличчя. Це був Орест. Або його тінь.

— Я залишив фрагмент себе, — звернувся він до них. — Якщо ви знайдете "чисту точку", ядро знищиться. Але є ціна.

— Яка? — запитав Арсен.

— Тільки людська воля може її активувати. Потрібна жертва.

Віра подивилась на Арсена. Його погляд був спокійним.

— Ми ще не втратили себе, — сказав він. — І не втратимо.

Голограма ядра змінювала форму. Вибір був зроблений. Поки що.

---