Читати книгу - "Божевільні емоції, Ірина Білик"

-Як дорога?- запитую. Я знаю, що сестра досі боїться літати літаком. Тому для неї це було ще те випробування.

-З богом якось долетіли,- відповідає сівши на ліжко.- Я досі не можу спокійно літати літаком. Думала помру від страху.

-Розумію, я також боюся ним літати,- за весь час заговорила Мая. Дівчина зручно сіла на своє ліжко й почала говорити.- Коли мені було 7 ми з сім'єю їхали на море, в Єгипет. Під час польоту щось сталося в літаку. Досі коли згадую той день мурашки по шкірі біжать. Пам'ятаю голос пілота, який сказав, що ми сідаємо. Я тоді так сильно злякалася, що в мене вперше в житті почалася панічна атака. Від тоді я не сідала на все, що було пов'язане з великою висотою. 

-Ого, це страшно справді. В мене навіть трішки схожа ситуація,- сказала сестра скривившись.- А я коли їхала перший раз в Лондон, це було майже 5 років тому. Кіро ти напевно пам'ятаєш, що тоді трапилося,- я киваю головою. Це важко забути, але в мене на відмінно від Ві, немає страху до польоту.- Тоді щось трапилося в пілота, і він не міг нормально керувати. Ми тоді почали падати, але в останню мить він вирівнявся. Цілий польот я сиділа й оком не моргнула, досі пам'ятаю цей жах.

       Сестра навіть дещо упустила, їй навіть інколи сняться жахіття з того дня. Вона не жарт злякалася тоді. 

-Гаразд, мені потрібно розкласти речі,- відірвавшись від думок Віола піднялася.

-Хочеш я тобі допоможу?- запитує Мая, вона легенько посміхається та поправляє свого хвоста.

-Не відмовлюся від цієї пропозиції,- відповіла та усміхнулася на всі 32 зуби. 

       Поки дівчата розкладали речі я встигла переодягнутися, і дещо навіть підучити. Діна заходить в кімнату як на голках. Її очі бігають по всюди, вона що боїться? Підіймаюся з лежачого положення в сидяче і напружуюся. Щось мені не подобається ця змінна її настрою.

-Діно,- легенько починаю. Стан дівчини лякає.- Щось сталося?

      Вона наче мене не чує, починає ходити по кімнаті намотуючи кола. Дідько, що з нею? Дівчата також помічають стан дівчини й підходять ближче.

-Діна, що трапилося?- запитує Мая. Вона не менше переживає нас.

-Це кінець! Кінець!- починає панікувати дівчина. Намотуючи ще швидше кола.

-Що сталося?- запитує Ві.- Може тобі водички дати?

       Дівчина киває. Ві відкручує пляшку води, яка стояла в Маї на тумбочці та дає їй. Вона сідає та починає пити. 

-Мама,- починає говорити.- Моя мама тепер викладає в університеті. Вона давно не в захваті від того, що я поступила на дизайнера одягу. Хоча вона сама ним є! Зараз вона дала нам завдання, з яким я точно не впораюся.- голос дівчини обривається. Вона ж не почне плакати? Підіймаюся та сідаю біля неї.

-Ти чого? Не переживай, ти впораєшся,- починаю втішати дівчину.

-А що за завдання?- запитує Віола.

-За цей тиждень зробити ескізи шести суконь. Потім на другий тиждень це все пошити та приставити!- понурено опускає голову.- Як бляха за два тижні можна зробити стільки всього? Дідько! Гаразд, це не проблема. Де я маю знайти стільки тканини? А ще гірше моделей, які приставлять мої сукні!

-Так, це проблема,- каже Мая. Вона співчутливо дивиться на подругу та стискаєї її лодоньку. 

-Це капець, яка велика проблема!- закричала дівчина та різко піднялася на ноги. 

-Не панікую, мені здається я можу допомогти тобі з цим. Головне з тебе ескізи,- задумленно говорить сестра. Що? Де вона знайде стільки тканини? І тим паче моделей? Переводжу погляд на неї та запитально дивлюся.- Всі питання пізніше, хочу до складати речі. 

       Вона йде до своєї вже майже пустої валізи, і коли запихає руку, щоб взяти джинси наче щось намацує. Її брови сходяться від нерозуміння, і в один момент вона просто починає кричати. 

-А-а-а-а,- вона висмикує свою руку. Дівчата аж під скочують від переляку. Я встаю та йду до її валізи, запихаю руку та витягую звідти гумового павука. Дідько! Це Даня! Невже це те про що він говорив? Зараза!

-Господи, я ледь не вмерла!- починає кричати.- Я вб'ю його! Ідіот! Де їх кімната?

-На першому поверсі, там ще наклейки зі знаками на дверях,- розгублено відповідає Мая. Віола вириває цю гидоту з моїх рук та просто вилітає з кімнати. Починається, все як завжди.

-Вона його реально вб'є?- здивувавшися запитує Діна. Я киваю та вибігаю за нею, а дівчата за мною.

      Сестра наче блискавка, летить по сходах. Коли спускається одразу знаходить потрібні двері, і просто таки вривається в кімнату.

-Бісовий ідіот! Я вб'ю тебе тварина!- кричить сестра. Забігаємо одразу за нею. Вона кидає цю гидоту прямо в брата. Він не одразу розуміє, а коли до нього доходить він посміхається.

-Знайшла мого, Гошу?- каже з сарказмом.

-Придурок, я ледь не вмерла від страху!- бере подушку та кидає в нього. Ось це мої двоюрідні брат та сестра. Такі вони, трішки божевільні. Він блокує удар і подушка летить в Дем'яна. Тільки тепер помічаю інших хлопців. Мій погляд чіпляється за Гліба, який підіймається та йде в наш бік. Він ніжно торкається мого зап'ястя та шепоче на вухо.

-Колючко, ми так і не поговорили,- після чого тягне мене з кімнати. Ми виходимо на коридор й хлопець закриває двері. 

-Що ти хочеш, нахаба?- запитую не розуміючи. Що йому потрібно?

-Тут таке діло, я хочу тобі дещо запропонувати,- каже загадково хлопець.

-Що?- запитую.

-Стань моєю дівчиною,- швидко та беземоційно випалює. Мої очі напевно зараз більше ніж м'ячики пострибунчики. Що? Мені почулося? Дівчиною? Кого? Його?

-Ким?- запитую, наче ідіотка.

-Стань моєю фіктивною дівчиною,- повторює твердо. І в цей момент мені на телефон приходить повідомлення від якого в мене перехоплює подих. Розблоковую телефон та бачу 20 пропущених викликів від бабусі. Паніка наростає ще більше. Заходжу в чат й читаю. Не може бути. Хитаю головою в пізні сторони й дивлюся на Гліба. Відчуваю, що мої ноги підкошуюця і я втрачаю свідомість.

***

    Всім привіт) Планувала викласти вчора нову главу, але не вийшло. Діліться враженнями🥰 Ваші коментарі та вподобайки надихають😍 Всім хорошого дня, і гарного прочитання😘