Читати книгу - "Джерело"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Рорк сидів нерухомо, тіні загострювали риси його обличчя — чорний клин на впалій щоці, видовжений чорний трикутник перерізав підборіддя, очі спрямовані на Камерона.
— Цього замало? — запитав Камерон. — Добре. Потім, одного дня, ти побачиш на аркуші паперу перед собою будинок, перед яким захочеш уклякнути; ти не віритимеш, що це твоє творіння, але саме ти це зробив; думатимеш, що земля прекрасна і повітря пахне весною, а ти любиш усіх людей, тому що зла у цьому світі не існує. І ти вийдеш зі свого будинку із цим кресленням, щоб звести дім, бо не матимеш жодного сумніву, що цей будинок захоче звести кожна людина, яка його побачить. Але далеко ти не зайдеш. Тому що біля дверей тебе зупинить працівник, який прийшов відімкнути газ. Ти будеш напівголодним, бо заощаджував гроші, щоб закінчити креслення, та однак мусив готувати якусь їжу, але не платив за газ… Але це ще дрібниці, можеш посміятися із цього. Та нарешті ти разом зі своїм кресленням опинишся в конторі й коритимеш себе за те, що твоє тіло забирає простір у іншого, і намагатимешся зіщулитися, щоб ніхто тебе не зауважив, а тільки чув твій благальний голос, твій голос, що лиже йому п'ятки; ти клястимеш себе за це, але не перейматимешся, тільки б він дозволив тобі звести будинок, ти не перейматимешся, ти прагнутимеш розрізати собі черево і показати йому нутрощі, бо, побачивши що там всередині, він дозволить тобі будувати. Але він скаже, що йому дуже прикро, та замовлення отримав Ґай Франкон. І ти підеш додому, і знаєш, що ти робитимеш там? Ти плакатимеш. Ти плакатимеш, як жінка, як пияк, як тварина. Ось твоє майбутнє, Говарде Рорк. Ти хочеш його?
— Так, — відповів Рорк.
Камерон опустив очі; потім його голова трохи похилилася вниз, іще трохи; його голова і далі повільно, рвучкими рухами опускалася, аж поки застигла; він сидів нерухомо, скоцюрбившись, впираючись руками в коліна.
— Говарде, — прошепотів Камерон. — Я ніколи й нікому цього не казав.
— Дякую вам, — відповів Рорк.
Після тривалої мовчанки Камерон підняв голову.
— Зараз іди додому, — мовив Камерон рівним голосом. — Ти забагато працював останнім часом. І в тебе попереду важкий день, — він показав на креслення заміського будинку. — Це все дуже добре, я хотів подивитися, на що ти здатен, але цього ще не досить для будівництва. Тобі доведеться переробити. Завтра я покажу тобі, що мені потрібно.
5
Рік праці у фірмі Франкона і Геєра зробив Кітінґа некоронованим королевичем. Досі ще кресляр, він став улюбленцем Франкона. Вони разом обідали — нечувана честь для працівника, і ходили спілкуватися з клієнтами. Замовникам, здається, подобалося бачити такого декоративного молодика в бюро архітектора.
Луціус Геєр мав набридливу звичку зненацька запитувати у Франкона: «Відколи у нас працює цей новачок?» — і вказував на працівника, який гарував у фірмі вже три роки. Одначе Геєр усіх здивував, запам'ятавши Кітінґове ім'я, і вітався з ним радісною усмішкою. Одного тоскного листопадового дня Кітінґ довгенько говорив із ним про старовинну порцеляну, Геєрове захоплення: він був власником знаменитої колекції, яку пристрасно збирав. Кітінґ виявив глибоке знання теми, хоча ніколи й не чув про старовинну порцеляну до попереднього вечора, який провів у громадській бібліотеці. Геєр був у захваті; ніхто в бюро не поділяв його захоплення, дехто навіть не помічав його присутності. Він зауважив партнерові:
— Ґаю, ти дуже добре добираєш людей. Оцей хлопчина, як би нам його втримати? Як його звуть? А, Кітінґ.
— Це так, — відповів, усміхаючись Франкон, — справді так.
У креслярні Кітінґ зосередив увагу на Тімі Дейвісі. Праця та креслення були лише неуникненними дрібницями на поверхні його життя; Тім Дейвіс став суттю і формою першого кроку його кар'єри.
Дейвіс доручав йому виконувати більшість власних завдань; спершу тільки понаднормову роботу, потім — почасти і денні завдання; спершу потайки, потім відкрито. Дейвіс не хотів, щоб про це дізналися. Кітінґ зробив так, щоб про це довідалися всі — з наївною щирістю, яка мала засвідчити, що він був лише інструментом, не більше ніж Тімовим олівцем або рейсшиною; що його допомога радше увиразнює Тімову важливість, але аж ніяк не применшує її, саме тому він не хоче її приховувати.
Спочатку Дейвіс інструктував Кітінґа, та згодом головний кресляр почав сприймати це як належне і сам став підходити до Кітінґа із завданнями, призначеними Дейвісові. Кітінґ завжди був напоготові. Всміхаючись, він казав: «Я зроблю це; не турбуйте Тіма такими дрібницями, я про це подбаю».
Дейвіс розслабився і поплив за течією; більшу частину часу він курив, сидів на стільці розвалившись і схрестивши ноги, заплющивши очі, мріяв про Елен, деколи питаючи: «Піте, вже готово?».
Навесні Дейвіс одружився з Елен. Він частенько запізнювався на роботу і шепотів Кітінґу:
— Ти приятелюєш зі старим, Піте, замов принагідно за мене слівце, добре? Щоб він трохи приплющив очі. Господи, як я ненавиджу необхідність працювати зараз!
Кітінґ казав Франконові:
— Вибачте, містере Франкон, за запізнення з планами підвального поверху на замовлення Маррея, але Тім Дейвіс учора ввечері посварився з дружиною, ви ж знаєте, як воно у молодят, не будьте з ним надто суворим.
Або:
— Це знову через Тіма Дейвіса, містере Франкон. Пробачте йому, він не може нічого вдіяти, він просто не може зараз зосередитися на роботі.
Коли Франкон поглянув на платіжну відомість своїх працівників, то зауважив, що найдорожчий кресляр був водночас найменш потрібним у бюро.
Коли ж Тім Дейвіс втратив роботу, у креслярні не здивувався ніхто, крім самого Тіма Дейвіса. Він не міг цього збагнути. Був ображеним на увесь світ, а невдовзі
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джерело», після закриття браузера.