Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» 📚 - Українською

Читати книгу - "Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»"

739
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»" автора Фенні Флегг. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 81
Перейти на сторінку:
Іджі.

— Може, припиниш горлати? Ти бентежиш мене й матір. Увесь дім тебе чує.

— Начхати.

— Гаразд, а мені ні. Навіщо ти поводишся, як мала дитина?

— ТОМУ ЩО Я КОХАЮ ТЕБЕ Й НЕ ХОЧУ, ЩОБ ТИ ЇХАЛА!

— Іджі, ти несповна розуму? Що подумають люди про велику дорослу дівчинку, яка поводиться як не знаю хто?

— НАЧХАТИ!

Рут стала збирати речі, розкидані по підлозі.

— Чому ти маєш одружитися з тим чоловіком?

— Я тобі казала чому.

— ЧОМУ?

— Бо я так хочу, ось чому.

— Ти його не любиш.

— Ні, люблю.

— Ні, не любиш. Ти любиш мене… Ти знаєш, що любиш мене. Ти знаєш, що любиш мене!

— Іджі, я кохаю його і я одружуся з ним.

Тоді Іджі остаточно оскаженіла й почала кричати, волати від люті:

— ТИ БРЕХЛО, НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ! ЩОБ ТИ ВМЕРЛА! БІЛЬШЕ НЕ ХОЧУ ТЕБЕ БАЧИТИ, НІКОЛИ В ЖИТТІ! НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ!

Рут взяла її за плечі й щосили труснула. Сльози котилися по щоках Іджі, яка продовжувала кричати:

— НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ! ЩОБ ТОБІ ГНИТИ В ПЕКЛІ!

Рут сказала:

— Припини це! Ти мене чуєш?

І, перш ніж зрозуміти, що відбувається, вона з усією міццю ляснула Іджі в обличчя.

Іджі глянула на Рут, вражена й мовчазна. Вони стояли, дивлячись одна на одну, і тієї миті Рут більше за все на світі бажала схопити її та притиснути до себе якнайміцніше; але вона знала, що якщо зробить це, то вже ніколи не поїде.

Тож Рут вчинила найтяжче у своєму житті: вона просто розвернулася й пішла, зачинивши за собою двері.

Будинок престарілих «Трояндова тераса»

Стара траса Монтґомері. Бірмінгем, Алабама

9 лютого 1986 р.

Цього разу Евелін принесла коробку тако[13] з магазину «Тако Белл», за три квартали від свого будинку. Місіс Тредґуд була в захваті.

— Це я вперше в житті куштую страву іноземної кухні, якщо не враховувати франко-американських спагеті. І мені подобається, — вона подивилася на свій тако. — Розміром десь із гамбургер з «Кристала»,[14] еге ж?

Евелін кортіло більше дізнатися про Рут, тож вона квапливо змінила тему.

— Місіс Тредґуд, то Рут поїхала того літа з Вісл-Стоп чи лишилася?

— Ті були завбільшки як печиво і з такою тоненько нарізаною цибулькою всередині.

— Хто?

— Гамбургери з «Кристала».

— Атож, у них є нарізана цибуля, але що там із Рут?

— А що з нею?

— Я так розумію, що вона повернулася, але чи поїхала вона додому того літа?

— Так, звісно, поїхала. Знаєте, раніше за четвертак їх можна було п’ять купити. А чи тепер можна?

— Не знаю. Коли вона поїхала?

— Коли? Дайте згадати, то був або липень, або серпень. Ні, точно серпень. Я згадала. Ви впевнені, що хочете слухати про неї? Я ніколи не даю вам і слова вставити. Все говорю, говорю.

— Ні, місіс Тредґуд, усе чудово. Розповідайте!

— Ви справді хочете слухати про всі ті давно минулі справи?

— Так.

— Що ж, коли серпень добіг кінця, мама й татко благали Рут залишитися і допомогти їм з Іджі, аби та закінчила останній клас у школі. Обіцяли заплатити, скільки забажає. Але Рут відповідала, що не може. Казала, що заручена з чоловіком із Вальдости і тієї осені має одружитися. Але Сипсі запевняла маму, що, хай там що те дівча каже, воно не хоче повертатися до Джорджії. Щоранку Сипсі знаходила її подушку мокрою від сліз — вона плакала цілу ніч.

Не знаю, що саме Рут казала Іджі напередодні від’їзду, але ми чули, як Іджі повернулася до кімнати, і за кілька хвилин — люди добрі, я зроду не чула такого грюкоту. Це було так, наче віслюка замкнули в олив’яній стайні. Вона взяла один із футбольних призів Бадді й вибила ним усі вікна у своїй кімнаті. Розтрощила все, що під руку підвернулося. Це було жахливо.

Ні за які гроші я не наважилась би підійти до її кімнати. Наступного ранку Іджі навіть не вийшла на ґанок попрощатися. Спершу Бадді, тепер Рут — вона просто не могла пережити це. Наступного ж дня Іджі зникла. До школи вона більше не повернулася. Один рік до випуску не довчилася.

Час від часу вона все ж з’являлася вдома… Коли в тата стався серцевий напад і коли Джуліан і дівчатка одружувалися.

Один лише Великий Джордж знав, де вона, і він ніколи б її не виказав. Якщо вона потрібна була матері, та говорила про це Великому Джорджу, а він відповідав, що передасть Іджі, якщо раптом її зустріне. І вона завжди отримувала звістку та приходила додому.

Звісно ж, у мене є власні думки щодо того, де вона переховувалася…

Річковий рибальський клуб «Фургонне колесо»

Ріка Ворріор-Ривер, Алабама. Дж. Бейтс, власник

30 серпня 1924 р.

Якщо від’їхати на вісім миль на південь від Вісл-Стоп, повернути ліворуч на дорогу до річки і проїхати ще дві милі, можна побачити прибиту до дерева дошку, всю посічену мисливським дробом. На ній пишається напис «Клуб і табір „Фургонне колесо“» з намальованою стрілкою, що вказує на піщану стежку.

З восьми років Іджі бувала тут разом із Бадді. Саме вона примчала сюди сповістити Єву про загибель Бадді, бо знала, що Бадді кохав цю жінку.

Уперше він зустрів Єву, коли йому було сімнадцять, а їй дев’ятнадцять років. Він знав, що відтоді, як їй виповнилося дванадцять, вона переспала з безліччю чоловіків і робила це з великим задоволенням. Але Бадді на те не зважав. Легке ставлення Єви до свого тіла поширювалось і на решту речей, і це зовсім не схоже було на те, як поводились дівчата-баптистки з Вісл-Стоп. Уклавши його до свого ліжка, вона дала йому відчути себе чоловіком.

Висока повногруда дівчина з копицею мідно-рудого волосся і яблучно-зеленими очима, Єва завжди носила кольорове намисто і фарбувала губи яскраво-червоним, навіть коли вирушала рибалити. Вона не знала слова «сором» і була справжнім другом чоловікові. І хоча Єва не належала до дівчат, яких ведуть знайомити з мамою, Бадді все ж наважився.

Однієї неділі він привіз її на вечерю до Вісл-Стоп, а опісля повіз кататися містом. Показав їй батькову крамницю, пригостив крижаною крем-содою. Бадді не був снобом, а от Леона була — і, побачивши Єву, ледве не зомліла за столом. І Єва, аж ніяк не дурна, згодом сказала Бадді, що з радістю подивилася, де він живе, та все ж удома біля річки їй подобається більше.

Міські хлопці брудно жартували про неї та розповідали всіляку гидоту, але не в присутності Бадді. Щоправда, вона дійсно спала з ким хотіла й коли хотіла. Та, хай би що там не казали, покохавши одного, вона залишалась йому вірною. Єва належала Бадді, і, при всій його схильності до флірту, він так само

1 ... 19 20 21 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»"