Читати книгу - "Лють"

— Джоне? — У його матері, здавалося, було якесь шосте чуття, бо вона вічно стукала в двері його кімнати, коли він дрочив. — Нам треба поговорити.

Емілі хотіла поговорити про його погані оцінки, про те, що його недавно залишили після уроків, про те, що вона знайшла в кишені його джинсів. Вона хотіла поговорити з незнайомцем, який викрав її сина, вмолити його повернути їй Джонні. Вона знала, що її дитятко десь там, усередині, і не хотіла здаватися. Навіть під час суду Джон відчував її мовчазну підтримку, коли сидів за столом і слухав адвокатів, які казали, що він виродок, перед лавою присяжних, які навіть в очі йому дивитися не хотіли.

Єдиною людиною в залі суду, яка вірила в невинуватість Джона Шеллі, була його мати. Вона ніяк не могла забути того хлопчика, малюка скаута[12], те кохане дитя, яке збирало модельки літаків. Вона хотіла пригорнути його до себе й зробити так, щоб усе було добре, притулитися лицем до його потилиці й вдихнути той дивний запах тіста для печива й мокрої глини, який він приносив колись із собою, коли грався на задньому дворі з друзями. Вона хотіла, щоб він їй розповів про свій день, про бейсбольний матч, про нових приятелів. Вона хотіла, щоб у неї був син. Відчайдушно хотіла.

Але її сина вже не було.

Газета «Декатур-сіті обсервер», 15 липня 1985 року

Шеллі судитимуть як дорослого за вбивство Фінні

Учора окружна суддя Біллі Беннет ухвалила рішення про те, що у справі про вбивство юної мешканки міста Декатур Мері-Еліс Фінні п’ятнадцятирічного Джонатана Вінстона Шеллі, також мешканця Декатура, судитимуть не як неповнолітнього, а як дорослого. Адвокати обвинувачуваного посилаються на пом’якшувальні обставини, проте суддя Беннет заявила, що, виходячи з попередніх арештів обвинувачуваного, а також інших чинників, вона не бачить причини для того, щоб цього юнака не судити як дорослого. Прокурор Лайл Андерс повідомив, що домагатиметься ухвали смертного вироку.

Батько вбитої дівчинки Пол Фінні в інтерв’ю журналістам перед будівлею суду сказав, що «задоволений» провадженням судді Беннет. Шеллі, котрому висунуто обвинувачення у вбивстві з обтяжувальними обставинами, стане першим підлітком у окрузі Дікеб, якого судитимуть нарівні з дорослими. В окремому провадженні Беннет відхилила прохання про зміну підсудності, яке подав адвокат Шеллі.

Відколи Верховний суд визнав конституційність смертного вироку в справі «Ґреґ проти Джорджії», у штаті Джорджія засудили й скарали шістьох убивць. Наймолодшим за всю історію штату злочинцем, який дістав смертний вирок, був шістнадцятирічний Едді Марш, якого стратили 9 лютого 1932 року за вбивство фермера, який вирощував пекан, з округи Доерті. У березні цього року двадцятивосьмирічного Джона Янґа, котрий у вісімнадцять років заліз у дім до трьох літніх людей з округи Бібб з наміром пограбувати і вбив їх, було страчено на електричному стільці у тюремному центрі діагностики і класифікації штату Джорджія.

Розділ 9

2 жовтня 2005 року

Джон погано спав, але йому було не звикати. Нічний час у тюрмі завжди жахливий. Найбільше дошкуляли крики. Плач. Про інші звуки Джону й думати не хотілося. Коли його заарештували, йому було п’ятнадцять, коли посадили — шістнадцять. Коли йому виповнилося тридцять п’ять, він провів за ґратами більше років, ніж у батьківському домі.

Хоч як гамірно було в тюрмі, до цього шуму він призвичаївся. Важче було за її межами. Автомобільні клаксони, пожежні машини, звідусіль горлало радіо. Сонце світило яскравіше, запахи насиченіші. Від квітів сльозилися очі, а їжа була майже неїстівною. У кожному її шматочку було забагато смаку, вибір був занадто великий, щоб він міг спокійно піти в ресторан і замовити собі обід.

Коли посадили Джона, на вулицях не можна було зустріти людей на пробіжці з навушниками у вухах, у шортах зі спандекса, які щільно облягали тіло. Мобільні телефони тоді носили у сумках, схожих на великі гаманці, перекинутих через плече, і дозволити їх собі могли тільки дуже багаті люди. Репу як повального явища не існувало, а круті пацани слухали «Мотлі Крю» та «Пойзен». CD-плеєри були фантастикою з серіалу «Стар трек»[13], а про сам «Стар трек» знали тільки заучки.

Що робити з цим новим світом, Джон не знав. Усе здавалося йому якимсь безглуздим. Там більше не було жодної знайомої речі. Свого першого дня на волі він заховався у стінній шафі вдома у матері й розплакався, як немовля.

— Шеллі? — заволав Арт. — Ти працювати будеш чи як?

Джон помахав наглядачеві рукою й видушив з себе усмішку.

— Перепрошую, начальнику.

Він підійшов до зеленого «субурбана» і взявся витирати воду з бічної панелі. Ще одна річ, яка його шокувала. Автомобілі стали такими велетенськими. У тюрмі був один телевізор, який показував два канали, і що подивитися вирішували старші ув’язнені. Антену вирвали, щоб виколоти нею комусь око, задовго до того, як посадили Джона, тож якість прийому сигналу була нікудишньою. Та навіть коли завади зникали й картинку на екрані вдавалося так-сяк роздивитися, відчути справжні розміри машин було важко. І взагалі, те, що ти бачив, могло бути не справжнім, а зробленим спеціально для того серіалу. Може, насправді серіал був про паралельний світ, де жінки носили спідниці, які навіть їхньої мохнатки не прикривали, а чоловіки не гребували обтислими шкіряними штанями й монологами на тему: «Мій батько ніколи не зрозуміє мене».

Мужики в тюрмі завжди з цього реготали, кричали «курва» і «підар», і наступні слова актора тонули в цих вигуках.

Телевізор Джон майже не дивився.

— Йо, йо, — сказав Рей-Рей, нахиляючись, щоб губкою втерти силікон у шини «субурбана».

Джон підвів погляд і побачив поліцейську патрульну машину, що саме заїжджала на мийку. Рей-Рей усе повторював двічі, тому його так і називали. І він завжди попереджав Джона, коли неподалік з’являвся коп. Джон віддячував тим самим. Вони ніколи особливо не спілкувалися, не кажучи вже про те, щоб розповідати історії свого життя, але один одного розпізнали вмить: обидва були колишніми зеками.

Джон узявся мити скло над дверцятами водія, без поспіху, щоб роздивитися копа у віддзеркаленні. Спочатку він почув поліцейську рацію, те постійне потріскування й голоси диспетчерів, що називали коди ситуацій. Полісмен роззирнувся навколо,