Читати книгу - "СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги)"

А хтивість заморочить, виснажить і вб'є.

І це є доля будь-якого егоїста.

Любов приносить спокій, впевненість і мир.

А хтивість — непокоєння, страждання, свари.

Оманні, як у пастці безкоштовний сир,

Її спокусливі, облудливі товари.

Любов не падає з небес. Любов є плід

Труда душі, її великої офіри.

Тож кожному за неї заплатити слід

Ту ціну, що у неї не існує міри.

Любов — блаженство, що охоплює усі

Клітиночки буття все більше щохвилини.

Любов — це смак життя в усій його красі.

Я віддаюся їй як істині єдиній.

16.04.2015, Донбас

Смирення... Стан, мене нема коли,

Коли я майже не існую наче...

Вщухає егоїзму пломінь злий,

І я божественну реальність бачу.

Смирення... Стан, де ум стає німий

Та іншими захоплюється мовчки,

І бачить їхню велич... Боже мій,

Я поруч з ними непомітна точка...

Смирення... Якості усі мої

Не є мої. Вони в руці у Бога.

Від мене як відсуне Він її —

Худоба я безчутна і убога.

Смирення — це і є отой зв'язок

Із джерелом всіх якостей Господніх.

Все, що я маю, позичає Бог

І може вмить забрати, як сьогодні.

Чутливість, розум, совість — все забрав

І оганьбив, щоби смирення знову

Прийшло до мене, бо я гордим став

І втратив через те свою основу.

Смирення... Знов отут Його рука.

Чутливість, розум, совість в ній. І можна

Користуватись. І пливе ріка

Його буття, що є непереможна.

Мене нема. Є тільки дещо те,

Що може бути з Ним, або без Нього.

Смирення — почуття таке просте:

Мене нема, є тільки милість Бога.

21.04.2015, Донбас

Зброя моя не ГП і АК,

Хоч я і маю їх завжди з собою.

Вервиця. Міцно тримає рука

Цю набагато потужнішу зброю.

Стрічки немов кулеметної рух...

Бусина кожна подібна патрону.

Тільки не порох штовхає, а дух,

Кулю-молитву й веде оборону.

І кулеметною чергою звук

Кожного слова цієї молитви

Весь білий світ захищає від мук,

Перемагаючи в будь-якій битві...

24.04.2015, Донбас

Щось сталось з часом. Час змінив свій крок.

Мої хвилини схожі на епохи.

І величезний досвід в стислий строк

Приходить з усвідомленням глибоким.

Мить мов життя, бо стільки в ній подій

У різних вимірах: земних і інших.

Реальність... Я неначе риба в ній:

Пливу і пізнаю її все більше.

Це почалось тоді, коли мене

Торкнулася любов. І з тої миті

Все стало дивовижне й чарівне.

І отже так цікаво стало жити...

Свідомість пересіла у літак,

А з літака в ракету, з неї далі

У щось незнане, що газує так,

Що досягає вмить нової далі.

Відкрились очі, пробудився дух,

І розум охопив нові простори,

А серце — стільки щастя! Стільки!.. Ух!..

І увімкнулися нові мотори...

Живу в такій яскравій повноті!

І шириться, і шириться без краю

Ця велич і насиченість в житті.

Отож душа не тільки не вмирає,

А повсякчас росте, росте, росте

(Не в розмірах, а в щасті і любові).

Це є природне і таке просте,

І одночасно дивне і чудове...

07.05.2015, автобусЗапоріжжя-Маріуполь

Хто має у боєкомплекті

Безстрашність, любов і молитву,

Той є невразливий для смерті

І виграє будь-яку битву.

08.05.2015, Донбас

Для мене туга є не депресивний стан,

А мого щастя й радості різновид певний.

Хоч радість недвоїста, цілісна й проста,

Проте у ній багато настроїв душевних.

І туга (не егоїстична, не така,

Яка спрямована на жалощі до себе) —

Це є глибока, чиста, затишна ріка.

Її початок і кінець — в духовнім небі.

10.05.2015, Донбас

Вщух вітерець. Дощем прибило пил.

І сонечко схиляється над вечір...

Людині Бог дарує стільки сил!

І стільки ж їй ваги кладе на плечі...

То й добре. Бо солодка ця вага,

Ця перед Господом відповідальність.

Вона дорожча за усі блага,

Бо душу вводить в істинну реальність.

Віддатись Богу — ось і весь секрет...

І Він тоді таке... таке дарує!

Він друг... І Він проникливий поет..

Його краса й любов усім керує...

11.05.2015, Донбас

Пил стовпом аж до неба здіймають

Зграї танкових наших колон...

Збройні сили призначення мають

Захищати найвищий закон...

Прийде час той... І наша країна

Покінчить з рабським, хворим життям,

Вийде врешті із темряви плину,

Стане гідним Господнім дитям,

Носієм, охоронцем найвищих

Знань і Божих святих таємниць.

І від демонів будемо ми ще

Захищатись у наших границь.

І просвітленні люди цим військом

Керуватимуть скоро. І ми

Бачим, що ці часи уже близько.

Тож ставайте такими людьми.

Українці! Прийміть цю скарбницю:

Книгу «Баґавад-ґіту» оцю.

І візьміть назавжди у десницю

Зброю, що дав Своєму бійцю

Особисто в день бою страшного

Бог. Ця зброя — духовне знання.

Ці повчання Всевишнього Бога

Розгорніть хоч би де навмання —

І оманою приспані душі

Ваші враз відгукнуться цьому

Одкровенню, воно їх зворушить.

І серця віддасте ви йому.

Все це буде. Це вписано в долю

України, в майбутнє її.

І шляхами страждань, лих і болю

Ми йдемо у чудові ті дні...

12.05.2015, Донбас

Любов природну відповідь в нас викликає.

І відповідь на неї завжди є любов.

Хоча вона не вимагає, не чекає.

Та привертається любов'ю навіть Бог.

Бо безкорислива вона. Це означає:

Любов інкогніто, любов є анонім.

Тож напоказ себе любов не виставляє.

Любов своїм служінням тішиться одним.

Любов до себе не шукає геть уваги.

Любов про себе забуває взагалі.

Любов є джерело блаженства і наснаги.

І перед нею інші речі замалі.

Любов є дещо потаємне і мовчазне.

Любов існує поза будь-яких умов.

Себе поширює вона. Вона заразна.

Любов завжди і скрізь породжує любов.

14.05.2015, Донбас

Я заснув на планеті людей.

Та мій сон переніс мене в інший,

Кращий світ, гарно дуже все де,

Всюди де тільки янголи й ріші.

Був зі мною смартфон уві сні.

Я фотографував ним там квіти.

В них рожеві пелюстки рясні.

Я не бачив таких в цьому світі.

З усіма спілкувався я там.

Там усі адекватні, нормальні.

В них чудова культура, ще та.

Поруч з ними я дуже брутальний.

Сон-екскурсія в райські світи...

Я прокинувся знов у наметі.

Ніч. Якесь почуття доброти

Прихопив я з тієї планети.

Сильне враження. Добре мені.

Але знову туди я не хочу

Ні в реальності, ні уві сні.

І, як завжди, молюсь серед ночі.

Бог!.. В раю, там, Його не було.

А тут є! І прийшло розуміння,

Що у захват мене привело:

Бог є там,