Читати книгу - "Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв"

Сп’янілі від збродженого соку агави ацтеки розуміли вплив сп’яніння в джунглях Центральної Америки так само, як і народи Європи і Близького Сходу. Уважали, що алкоголь був частиною самого божества. Алкоголь і релігія становили принадне подружжя.

Уживання вина попервах було священним ритуалом, і сп’я­ніння вважали присутністю божественного духа. Інколи це виявлялося цілком конкретним чином: давні єгиптяни вірили, що в чорних і фіолетових виноградинах можна побачити очі шанованого бога-яструба Гора183.

Хоча вино — кров богів, боги, великі та мудрі, дозволили людям відчути їхню присутність у стані сп’яніння. Сп’яніння — подарунок людству від богів.

У шумерському «Епосі про Гільгамеша» описано, як Гільгамеш вирішує відправитися до свого праотця Утнапіштіма, аби дізнатися, як досягти безсмертя. Під час подорожі він зустрічає Сідурі, божественну німфу, яка розповідає йому, сумно хитаючи головою, що вічне життя, на жаль, доступне лише богам. Оскільки людська доля — померти у визначений час, Сідурі, що готує напої богам, радить Гільгамешу за своє коротке життя пережити стільки радості, скільки взагалі можливо. Співчутливо усміхаючись, Сідурі заохочує Гільгамеша шукати безсмертя, кохаючись і випиваючи. Хіба ці заняття не зменшують сум від того, що людина мусить померти?…

Стиль життя, який Сідурі радить смертним, проголошує також Книга Екклезіаста, або Проповідника, одна з частин Біблії184: «Їж, отже, хліб весело, пий вино щасливим серцем, бо Бог благословив уже твоє діло... Живи собі весело з жінкою, що її любиш, усі дні життя марноти твоєї, яку Господь дав тобі під сонцем, бо всі дні марноти твоєї — це твоя частка в житті й у твоїй праці, якою трудишся під сонцем».

Шукачеві сенсу життя боги пропонують хліб, любов і вино. Згідно зі святими текстами, цього має бути достатньо для розради. Можливо, Алексід, грецький поет, що жив у ІІІ ст. до н.е., мав рацію, коли писав, що справжні речі в житті — поїсти, випити і кохатися. Алексід стверджує, що письменник, який будує свою історію на цій священній трійці, ніколи не схибить185. Та й як він може схибити, якщо самі боги спонукають до таких занять.

Із цих трьох способів проведення вільного часу сп’яніння завдяки своїй містичності змусило людей по всьому світу думати, що алкоголь неодмінно повинен мати божественне походження. Західна людина, пересичена християнством, часто забуває власну культурну спадщину, в якій закарбовано, як поклонялися своїм, відповідальним за сп’яніння богам. Деякі боги вживали алкоголь зовсім не в міру.

Вищенаведений вірш узято з шумерського міфу про створення світу. На думку жителів Межиріччя, було само собою зрозуміло, що їхні боги не плювали в чарку. В описі на диво багато людського, аби бути божественним: алкоголь навіть богів робить менш поміркованими. Коли боги збиралися разом, вони ніколи не минали нагоди відсвяткувати й напитися до безпам’ятства. Згідно з міфом, боги на своєму бенкеті тільки те й робили, що пили і кричали. Верховний бог Мардук навіть мав власного прислужника, ім’я якого образно означало «що мій пан п’є»186.

Ставлення шумерів до алкоголю було абсолютно релігійним. Пиво спочатку варили лише у храмах, тому перші пивоварні були місцями священнослужіння. Богиня пивоваріння Нінкасі жила на міфічній горі Сабу, тобто горі шинкарки. Згідно з легендою, храмові жриці були першими майстринями пивоваріння187.

Нінкасі у шумерів уважалася володаркою п’янкого плоду. Вона мала дев’ятьох дітей від бога виноградної лози Пагештіндуга. Шістьох їхніх дітей було названо на честь різних стадій сп’яніння. Мхус був богом мови, яка вселяє жах, що, певно, означало п’яний лемент. Меазаг — той, хто мовить правду, Емете — той, хто говорить зверхньо. Кідурказалсіта — той, хто живе в радості, а Насілігга — хвалько. Лишається Нінмада, що володіє землею, це ім’я може вказувати на вседозволену поведінку землевласника188.

Згідно з уявленням єгиптян, пивоваріння вигадала Ісіда, богиня природи. Єгиптяни шанували також чоловіка Ісіди, Осіріса, який навчив мистецтва виготовлення алкоголю людей. Коли батько Осіріса Ґеб вийшов на пенсію на небо, Осіріс став царем Єгипту. Перше, що він зробив, — це заборонив канібалізм і навчив єгиптян мистецтва рільництва. Також він навчив їх, як виготовляти пиво і вино. Лише після цього Осіріс вирішив, що настав час будувати храми й міста і встановлювати закони. Можливо, Осіріс вірив, що у стані легкого сп’яніння добре спершу обдумати спільні справи й ознайомити народ із насущними проблемами, а вже потім упроваджувати закони.

Осіріс був противником насильства і перемагав усіх ворогів своєю природною притягальною силою і музичним хистом. Він був красивим, темношкірим і високим. Він навчав увесь світ. На жаль, його вбив заздрісний брат Сет. Та Осіріс повстав із мертвих і відтоді дружелюбно зустрічав душі померлих на тому світі. Життя і воскресіння Осіріса єгиптяни святкували у циклі смерті рослинності, появи нового врожаю і його збору. Осіріс перетворився на бога рослинності та родючості, і це перетворення святкували, влаштовуючи п’яні гуляння.

Грецькі боги, що сиділи на терасі гори Олімп, уволю впивалися вином, не турбуючись про світлові сигнали[17]. У першому розділі «Іліади» Гомер описує, як у фігових гаях Олімпу боги пили призначене лише для них вино, яке називали нектаром. Бог ковальства Гефест подає келих вина своїй