Читати книгу - "Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення"

У тих середовищах, де одежа була звичним явищем, «жінкам спочатку дозволили, а згодом наказали носити одяг. Ця суттєва амбівалентність людських реакцій на одяг почала незабаром себе проявляти»103. Насправді покривання жіночого тіла не мінімізувало сексуальних бажань чоловіка, якраз навпаки – підсилювало їх. Людство, прагнучи вознестися над покликом плоті, стало одним із найеротичніших створінь серед усіх живих істот саме завдяки одяганню104.

Людська уява проектує несвідомі бажання, мрії та фантазії щодо свого тіла та плоті інших. У культурах, де жінка змушена вдягатися занадто строго, чоловіки придумали власні вказівники. На основі видимих ділянок тіла ми ознайомлюємося з тим, що під одягом. Що більше одягу на жінці, то багатша уява. Звідки нам знати: волосате тіло жінки чи ні, сідниці в неї пружні чи м’якенькі? Чи в неї під одягом «стегна, як колоди», чи ті, що ти давно про них мріяв? Коли значна частина тіла одягнена, пожадливий погляд починає оглядини з обличчя, свідомо або несвідомо стаючи допитливо уважним. Тоді рухається безпосередньо на спокусливу привабливість найбільш закутаних частин тіла.

«Волосате обличчя виказує волосату піхву», – твердять чилійські мапуче. «Жіночий рот – голизна», – мовить юдейський Талмуд, у якому стулений рот символізує чисту «закриту піхву». Тільки-но жінка розтуляє рота, виникає небезпека, що в чоловіка розпалиться хіть. Відкритий жіночий рот безсоромно запрошує в «розтулену піхву». Вуста, міцно зімкнуті в мовчанні, – найпевніший вихід для жінки105.

В Африці, де жінки зазвичай не носять панчіх, за босими ногами жінки з обличчям під накидкою визначають, молода вона чи стара. «П’яти жіночі виказують, скільки у ній дівочого», – каже ефіопський народ оромо. Моя мусульманська подруга Зера, що зростала в Мумбасі, на узбережжі Кенії, зізналася мені, коли я зупинилася в неї в Найробі, що пережила подібний досвід. Мати Зери наполягала, щоб донька носила чорну вуаль і абаю в підлітковому віці, та накидка ніяк не захищала її від чоловіка, що може ущипнути за сідницю. «Чоловік, звісно ж, вгадує вік, позираючи на ноги, і тоді вирішує, чи вартує шкурка вичинки». У таких країнах, як Марокко, Алжир і Туніс, також полюбляють казати: «Жінці з гарними ногами можна й про вуаль забути».

Усюди, де видно лише жіночі ноги та руки, часто роблять упереджені висновки про все, що залишається невидимим. Інакше кажучи, привабливі ноги можуть іноді більше збуджувати чоловіка, ніж стимулювати тверезі думки. Там, де обличчя жінки демонструють на публіці, дослідницькі студії розширюються й охоплюють аналіз рота, губ, язика, носа, вух, підборіддя та шиї, усіх контурів жіночого тіла. В арабському світі вважають, що багато відомостей про «закриту піхву» можна взнати з відкритого обличчя.

Маленький червонуватий рот і розкішні потужні груди свідчать про вузеньку гарячу піхву, невичерпне джерело чуттєвості та гострий розум. Широкий рот символізує, навпаки, велику піхву. Червоний короткий язик безпомилково визначає вологу й холодну піхву. Широкі носові ніздрі вказують на ненаситність жіночого органа. Невеличке підборіддя обіцяє, що піхва її власниці така вузенька, наскільки лише чоловік може мріяти. Варто сторонитися огрядної жінки з міцною шиєю. Піхва в неї між ногами така величезна, що годі її наповнити106.

Наскільки видимі сигнали суголосні прихованій дійсності, Фатна Саббаг, авторка скандальної книжки, не з’ясовувала. Звичайно, нема в цій книжці нічого про роти, язики, шиї, носи чи бороди як показники потенції чи габарити прикритої маскулінності. Цілком логічно, бо всюди, де жінки мусили тримати рот на замку, щоб не видати «сигнал відкритої піхви», такої цінної інформації не втратити не могли.

Жіноче збудження набувало в чоловічих розповідях деструктивної конотації, тому жінки часто починали вірити в те, що їхні похітливі бажання недопустимі. Щоб тримати в шорах емоції чоловіка, постійно наголошували на небезпеці жіночого тіла чи певних його частин, завжди на чомусь іншому. Залежно від часу, культури та релігії кожна ділянка жіночої плоті, одягненої чи оголеної, набувала якогось значення. На островах Таїті та Тонга можна було ходити голому, якщо на тілі були тату. Бразильські ботокуди носили прикраси й були голі-голісінькі, та ні чоловіки, ні жінки ніколи не з’являлися на людях без диска в губах.

Деякі народи затуляли коліна, інші – не прикривали пупець або ховали і те і те. На Алясці жінки соромилися вийти у світ без пірсингу в губах, а в Африці, наприклад, сідниці були об’єктом ганьби.

У дев’ятнадцятому столітті європейці відчували особливу слабкість до ніг, тим часом мусульмани вважали жіноче обличчя частиною тіла, яку потрібно прикривати за межами власних стін, – як зауважувало кілька європейців – мандрівників Середнім Сходом.

Європейці, мандруючи Середнім Сходом, часто помічали, що арабські селянки трудяться на полі без накидок, закидаючи ­спідницю собі на голову. Очима мешканців Заходу виглядало, що жінки в такий спосіб виставляють напоказ найінтимніші частини тіла107.

В ортодоксальний юдейській та ісламській культурах у чоловіків було менше проблем із жіночими ногами, натомість більше з їхнім волоссям. Тим часом у Європі вікторіанської доби жінки не мали права показувати ні ніг, ні п’ят, аби не викликати щонайменшого сум’яття в оточуючих. У Стародавньому Китаї безсоромністю вважалася жіноча нога без панчохи, а в Японії – оголена задня частина шиї.

Чоловіки повсюдно застерігали один одного, матері напучували синів, попереджали про небезпеку звабливого жіночого тіла, що вбиває чистоту обидвох статей. Оголені жіночі руки й груди не перебували в центрі уваги для тих, хто звик їх такими бачити. Однак нагий вигляд деяких частин тіла міг засмутити того, кому з дитинства прищепили певний образ прикритої жінки. Загалом виглядало на те, що жінок, на відміну від чоловіків, сприймали винятково в тілесному ракурсі, відтак і оцінювали відповідно.

Коли моя книжка «Ніколи не беріть шлюб із жінкою з великими